Йова 37
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
1[Super hoc expavit cor meum, et emotum est de loco suo.
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
2Audite auditionem in terrore vocis ejus, et sonum de ore illius procedentem.
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
3Subter omnes cælos ipse considerat, et lumen illius super terminos terræ.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
4Post eum rugiet sonitus; tonabit voce magnitudinis suæ: et non investigabitur, cum audita fuerit vox ejus.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
5Tonabit Deus in voce sua mirabiliter, qui facit magna et inscrutabilia;
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
6qui præcipit nivi ut descendat in terram, et hiemis pluviis, et imbri fortitudinis suæ;
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
7qui in manu omnium hominum signat, ut noverint singuli opera sua.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
8Ingredietur bestia latibulum, et in antro suo morabitur.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
9Ab interioribus egredietur tempestas, et ab Arcturo frigus.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
10Flante Deo, concrescit gelu, et rursum latissimæ funduntur aquæ.
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
11Frumentum desiderat nubes, et nubes spargunt lumen suum.
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
12Quæ lustrant per circuitum, quocumque eas voluntas gubernantis duxerit, ad omne quod præceperit illis super faciem orbis terrarum:
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
13sive in una tribu, sive in terra sua, sive in quocumque loco misericordiæ suæ eas jusserit inveniri.
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
14Ausculta hæc, Job: sta, et considera mirabilia Dei.
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
15Numquid scis quando præceperit Deus pluviis, ut ostenderent lucem nubium ejus?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
16Numquid nosti semitas nubium magnas, et perfectas scientias?
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
17Nonne vestimenta tua calida sunt, cum perflata fuerit terra austro?
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
18Tu forsitan cum eo fabricatus es cælos, qui solidissimi quasi ære fusi sunt.
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
19Ostende nobis quid dicamus illi: nos quippe involvimur tenebris.
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
20Quis narrabit ei quæ loquor? etiam si locutus fuerit homo, devorabitur.
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
21At nunc non vident lucem: subito aër cogetur in nubes, et ventus transiens fugabit eas.
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
22Ab aquilone aurum venit, et ad Deum formidolosa laudatio.
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
23Digne eum invenire non possumus: magnus fortitudine, et judicio, et justitia: et enarrari non potest.
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
24Ideo timebunt eum viri, et non audebunt contemplari omnes qui sibi videntur esse sapientes.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.