Йова 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І відповів Йов і сказав:
1Et respondens Job, ait:
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
2[Vere scio quod ita sit, et quod non justificetur homo compositus Deo.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
3Si voluerit contendere cum eo, non poterit ei respondere unum pro mille.
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
4Sapiens corde est, et fortis robore: quis restitit ei, et pacem habuit?
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
5Qui transtulit montes, et nescierunt hi quos subvertit in furore suo.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
6Qui commovet terram de loco suo, et columnæ ejus concutiuntur.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
7Qui præcipit soli, et non oritur, et stellas claudit quasi sub signaculo.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
8Qui extendit cælos solus, et graditur super fluctus maris.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
9Qui facit Arcturum et Oriona, et Hyadas et interiora austri.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
10Qui facit magna, et incomprehensibilia, et mirabilia, quorum non est numerus.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
11Si venerit ad me, non videbo eum; si abierit, non intelligam.
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
12Si repente interroget, quis respondebit ei? vel quis dicere potest: Cur ita facis?
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
13Deus, cujus iræ nemo resistere potest, et sub quo curvantur qui portant orbem.
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
14Quantus ergo sum ego, ut respondeam ei, et loquar verbis meis cum eo?
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
15qui etiam si habuero quippiam justum, non respondebo: sed meum judicem deprecabor.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
16Et cum invocantem exaudierit me, non credo quod audierit vocem meam.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
17In turbine enim conteret me, et multiplicabit vulnera mea, etiam sine causa.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
18Non concedit requiescere spiritum meum, et implet me amaritudinibus.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
19Si fortitudo quæritur, robustissimus est; si æquitas judicii, nemo audet pro me testimonium dicere.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
20Si justificare me voluero, os meum condemnabit me; si innocentem ostendero, pravum me comprobabit.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
21Etiam si simplex fuero, hoc ipsum ignorabit anima mea, et tædebit me vitæ meæ.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
22Unum est quod locutus sum: et innocentem et impium ipse consumit.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
23Si flagellat, occidat semel, et non de pœnis innocentum rideat.
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
24Terra data est in manus impii; vultum judicum ejus operit. Quod si non ille est, quis ergo est?
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
25Dies mei velociores fuerunt cursore; fugerunt, et non viderunt bonum.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
26Pertransierunt quasi naves poma portantes; sicut aquila volans ad escam.
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
27Cum dixero: Nequaquam ita loquar: commuto faciem meam, et dolore torqueor.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
28Verebar omnia opera mea, sciens quod non parceres delinquenti.
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
29Si autem et sic impius sum, quare frustra laboravi?
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
30Si lotus fuero quasi aquis nivis, et fulserint velut mundissimæ manus meæ,
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
31tamen sordibus intinges me, et abominabuntur me vestimenta mea.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
32Neque enim viro qui similis mei est, respondebo; nec qui mecum in judicio ex æquo possit audiri.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
33Non est qui utrumque valeat arguere, et ponere manum suam in ambobus.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
34Auferat a me virgam suam, et pavor ejus non me terreat.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
35Loquar, et non timebo eum; neque enim possum metuens respondere.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.