Йова 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1І відповів Йов і сказав:
1Job prit la parole et dit:
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
2Je sais bien qu’il en est ainsi; Comment l’homme serait-il juste devant Dieu?
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
3S’il voulait contester avec lui, Sur mille choses il ne pourrait répondre à une seule.
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
4A lui la sagesse et la toute-puissance: Qui lui résisterait impunément?
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
5Il transporte soudain les montagnes, Il les renverse dans sa colère.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
6Il secoue la terre sur sa base, Et ses colonnes sont ébranlées.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
7Il commande au soleil, et le soleil ne paraît pas; Il met un sceau sur les étoiles.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
8Seul, il étend les cieux, Il marche sur les hauteurs de la mer.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
9Il a créé la Grande Ourse, l’Orion et les Pléiades, Et les étoiles des régions australes.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
10Il fait des choses grandes et insondables, Des merveilles sans nombre.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
11Voici, il passe près de moi, et je ne le vois pas, Il s’en va, et je ne l’aperçois pas.
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
12S’il enlève, qui s’y opposera? Qui lui dira: Que fais-tu?
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
13Dieu ne retire point sa colère; Sous lui s’inclinent les appuis de l’orgueil.
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
14Et moi, comment lui répondre? Quelles paroles choisir?
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
15Quand je serais juste, je ne répondrais pas; Je ne puis qu’implorer mon juge.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
16Et quand il m’exaucerait, si je l’invoque, Je ne croirais pas qu’il eût écouté ma voix,
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
17Lui qui m’assaille comme par une tempête, Qui multiplie sans raison mes blessures,
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
18Qui ne me laisse pas respirer, Qui me rassasie d’amertume.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
19Recourir à la force? Il est tout-puissant. A la justice? Qui me fera comparaître?
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
20Suis-je juste, ma bouche me condamnera; Suis-je innocent, il me déclarera coupable.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
21Innocent! Je le suis; mais je ne tiens pas à la vie, Je méprise mon existence.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
22Qu’importe après tout? Car, j’ose le dire, Il détruit l’innocent comme le coupable.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
23Si du moins le fléau donnait soudain la mort!… Mais il se rit des épreuves de l’innocent.
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
24La terre est livrée aux mains de l’impie; Il voile la face des juges. Si ce n’est pas lui, qui est-ce donc?
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
25Mes jours sont plus rapides qu’un courrier; Ils fuient sans avoir vu le bonheur;
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
26Ils passent comme les navires de jonc, Comme l’aigle qui fond sur sa proie.
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
27Si je dis: Je veux oublier mes souffrances, Laisser ma tristesse, reprendre courage,
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
28Je suis effrayé de toutes mes douleurs. Je sais que tu ne me tiendras pas pour innocent.
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
29Je serai jugé coupable; Pourquoi me fatiguer en vain?
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
30Quand je me laverais dans la neige, Quand je purifierais mes mains avec du savon,
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
31Tu me plongerais dans la fange, Et mes vêtements m’auraient en horreur.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
32Il n’est pas un homme comme moi, pour que je lui réponde, Pour que nous allions ensemble en justice.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
33Il n’y a pas entre nous d’arbitre, Qui pose sa main sur nous deux.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
34Qu’il retire sa verge de dessus moi, Que ses terreurs ne me troublent plus;
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
35Alors je parlerai et je ne le craindrai pas. Autrement, je ne suis point à moi-même.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.