Йова 39
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
1Chasses-tu la proie pour la lionne, Et apaises-tu la faim des lionceaux,
2Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
2Quand ils sont couchés dans leur tanière, Quand ils sont en embuscade dans leur repaire?
3Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
3Qui prépare au corbeau sa pâture, Quand ses petits crient vers Dieu, Quand ils sont errants et affamés?
4Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
4Sais-tu quand les chèvres sauvages font leurs petits? Observes-tu les biches quand elles mettent bas?
5Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
5Comptes-tu les mois pendant lesquels elles portent, Et connais-tu l’époque où elles enfantent?
6Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
6Elles se courbent, laissent échapper leur progéniture, Et sont délivrées de leurs douleurs.
7Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
7Leurs petits prennent de la vigueur et grandissent en plein air, Ils s’éloignent et ne reviennent plus auprès d’elles.
8По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
8Qui met en liberté l’âne sauvage, Et l’affranchit de tout lien?
9А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
9J’ai fait du désert son habitation, De la terre salée sa demeure.
10Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
10Il se rit du tumulte des villes, Il n’entend pas les cris d’un maître.
11Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
11Il parcourt les montagnes pour trouver sa pâture, Il est à la recherche de tout ce qui est vert.
12Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
12Le buffle veut-il être à ton service? Passe-t-il la nuit vers ta crèche?
13Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
13L’attaches-tu par une corde pour qu’il trace un sillon? Va-t-il après toi briser les mottes des vallées?
14Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
14Te reposes-tu sur lui, parce que sa force est grande? Lui abandonnes-tu le soin de tes travaux?
15Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
15Te fies-tu à lui pour la rentrée de ta récolte? Est-ce lui qui doit l’amasser dans ton aire?
16До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його буде даремний;
16L’aile de l’autruche se déploie joyeuse; On dirait l’aile, le plumage de la cigogne.
17Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
17Mais l’autruche abandonne ses œufs à la terre, Et les fait chauffer sur la poussière;
18(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
18Elle oublie que le pied peut les écraser, Qu’une bête des champs peut les fouler.
19Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
19Elle est dure envers ses petits comme s’ils n’étaient point à elle; Elle ne s’inquiète pas de l’inutilité de son enfantement.
20Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
20Car Dieu lui a refusé la sagesse, Il ne lui a pas donné l’intelligence en partage.
21Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
21Quand elle se lève et prend sa course, Elle se rit du cheval et de son cavalier.
22З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
22Est-ce toi qui donnes la vigueur au cheval, Et qui revêts son cou d’une crinière flottante?
23Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
23Le fais-tu bondir comme la sauterelle? Son fier hennissement répand la terreur.
24Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
24Il creuse le sol et se réjouit de sa force, Il s’élance au-devant des armes;
25Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
25Il se rit de la crainte, il n’a pas peur, Il ne recule pas en face de l’épée.
26Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
26Sur lui retentit le carquois, Brillent la lance et le javelot.
27Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
27Bouillonnant d’ardeur, il dévore la terre, Il ne peut se contenir au bruit de la trompette.
28Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
28Quand la trompette sonne, il dit: En avant! Et de loin il flaire la bataille, La voix tonnante des chefs et les cris de guerre.
29Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;
29Est-ce par ton intelligence que l’épervier prend son vol, Et qu’il étend ses ailes vers le midi?
30Орлята його пють кров, і де труп, там і він.
30Est-ce par ton ordre que l’aigle s’élève, Et qu’il place son nid sur les hauteurs?
31І говорив Господь дальше й сказав до Йова:
31C’est dans les rochers qu’il habite, qu’il a sa demeure, Sur la cime des rochers, sur le sommet des monts.
32Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!
32De là il épie sa proie, Il plonge au loin les regards.
33І відказав Йов Господеві й промовив:
33Ses petits boivent le sang; Et là où sont des cadavres, l’aigle se trouve.
34Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.
34L’Éternel, s’adressant à Job, dit:
35Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.
35Celui qui dispute contre le Tout-Puissant est-il convaincu? Celui qui conteste avec Dieu a-t-il une réplique à faire?
no verse 36 in this text
36Job répondit à l’Éternel et dit:
no verse 37 in this text
37Voici, je suis trop peu de chose; que te répliquerais-je? Je mets la main sur ma bouche.
no verse 38 in this text
38J’ai parlé une fois, je ne répondrai plus; Deux fois, je n’ajouterai rien.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.