Йова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
1Après cela, Job ouvrit la bouche et maudit le jour de sa naissance.
2І почав Йов говорити:
2Il prit la parole et dit:
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
3Périsse le jour où je suis né, Et la nuit qui dit: Un enfant mâle est conçu!
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
4Ce jour! Qu’il se change en ténèbres, Que Dieu n’en ait point souci dans le ciel, Et que la lumière ne rayonne plus sur lui!
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
5Que l’obscurité et l’ombre de la mort s’en emparent, Que des nuées établissent leur demeure au-dessus de lui, Et que de noirs phénomènes l’épouvantent!
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
6Cette nuit! Que les ténèbres en fassent leur proie, Qu’elle disparaisse de l’année, Qu’elle ne soit plus comptée parmi les mois!
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
7Que cette nuit devienne stérile, Que l’allégresse en soit bannie!
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
8Qu’elle soit maudite par ceux qui maudissent les jours, Par ceux qui savent exciter le léviathan!
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
9Que les étoiles de son crépuscule s’obscurcissent, Qu’elle attende en vain la lumière, Et qu’elle ne voie point les paupières de l’aurore!
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
10Car elle n’a pas fermé le sein qui me conçut, Ni dérobé la souffrance à mes regards.
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
11Pourquoi ne suis-je pas mort dans le ventre de ma mère? Pourquoi n’ai-je pas expiré au sortir de ses entrailles?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
12Pourquoi ai-je trouvé des genoux pour me recevoir, Et des mamelles pour m’allaiter?
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
13Je serais couché maintenant, je serais tranquille, Je dormirais, je reposerais,
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
14Avec les rois et les grands de la terre, Qui se bâtirent des mausolées,
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
15Avec les princes qui avaient de l’or, Et qui remplirent d’argent leurs demeures.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
16Ou je n’existerais pas, je serais comme un avorton caché, Comme des enfants qui n’ont pas vu la lumière.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
17Là ne s’agitent plus les méchants, Et là se reposent ceux qui sont fatigués et sans force;
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
18Les captifs sont tous en paix, Ils n’entendent pas la voix de l’oppresseur;
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
19Le petit et le grand sont là, Et l’esclave n’est plus soumis à son maître.
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
20Pourquoi donne-t-il la lumière à celui qui souffre, Et la vie à ceux qui ont l’amertume dans l’âme,
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
21Qui espèrent en vain la mort, Et qui la convoitent plus qu’un trésor,
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
22Qui seraient transportés de joie Et saisis d’allégresse, s’ils trouvaient le tombeau?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
23A l’homme qui ne sait où aller, Et que Dieu cerne de toutes parts?
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
24Mes soupirs sont ma nourriture, Et mes cris se répandent comme l’eau.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
25Ce que je crains, c’est ce qui m’arrive; Ce que je redoute, c’est ce qui m’atteint.
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
26Je n’ai ni tranquillité, ni paix, ni repos, Et le trouble s’est emparé de moi.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.