Йова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
1Darnach tat Hiob seinen Mund auf und verfluchte seinen Tag.
2І почав Йов говорити:
2Und Hiob sprach:
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
3Der Tag müsse verloren sein, darin ich geboren bin, und die Nacht, welche sprach: Es ist ein Männlein empfangen!
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
4Derselbe Tag müsse finster sein, und Gott von obenherab müsse nicht nach ihm fragen; kein Glanz müsse über ihn scheinen!
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
5Finsternis und Dunkel müssen ihn überwältigen, und dicke Wolken müssen über ihm bleiben, und der Dampf am Tage mache ihn gräßlich!
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
6Die Nacht müsse Dunkel einnehmen; sie müsse sich nicht unter den Tagen des Jahres freuen noch in die Zahl der Monden kommen!
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
7Siehe, die Nacht müsse einsam sein und kein Jauchzen darin sein!
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
8Es müssen sie verfluchen die Verflucher des Tages und die da bereit sind, zu erregen den Leviathan!
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
9Ihre Sterne müssen finster sein in ihrer Dämmerung; sie hoffe aufs Licht, und es komme nicht, und müsse nicht sehen die Wimpern der Morgenröte,
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
10darum daß sie nicht verschlossen hat die Tür des Leibes meiner Mutter und nicht verborgen das Unglück vor meinen Augen!
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
11Warum bin ich nicht gestorben von Mutterleib an? Warum bin ich nicht verschieden, da ich aus dem Leibe kam?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
12Warum hat man mich auf den Schoß gesetzt? Warum bin ich mit Brüsten gesäugt?
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
13So läge ich doch nun und wäre still, schliefe und hätte Ruhe
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
14mit den Königen und Ratsherren auf Erden, die das Wüste bauen,
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
15oder mit den Fürsten, die Gold haben und deren Häuser voll Silber sind.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
16Oder wie eine unzeitige Geburt, die man verborgen hat, wäre ich gar nicht, wie Kinder, die das Licht nie gesehen haben.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
17Daselbst müssen doch aufhören die Gottlosen mit Toben; daselbst ruhen doch, die viel Mühe gehabt haben.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
18Da haben doch miteinander Frieden die Gefangenen und hören nicht die Stimme des Drängers.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
19Da sind beide, klein und groß, und der Knecht ist frei von seinem Herrn.
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
20Warum ist das Licht gegeben dem Mühseligen und das Leben den betrübten Herzen
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
21(die des Todes warten, und er kommt nicht, und grüben ihn wohl aus dem Verborgenen,
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
22die sich sehr freuten und fröhlich wären, wenn sie ein Grab bekämen),
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
23dem Manne, dessen Weg verborgen ist und vor ihm von Gott verzäunt ward?
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
24Denn wenn ich essen soll, muß ich seufzen, und mein Heulen fährt heraus wie Wasser.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
25Denn was ich gefürchtet habe ist über mich gekommen, und was ich sorgte, hat mich getroffen.
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
26War ich nicht glückselig? War ich nicht fein stille? Hatte ich nicht gute Ruhe? Und es kommt solche Unruhe!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.