Йова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
1After this opened Job his mouth, and cursed his day.
2І почав Йов говорити:
2And Job spoke, and said:
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
3Let the day perish wherein I was born, and the night wherein it was said: 'A man-child is brought forth.'
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
4Let that day be darkness; let not God inquire after it from above, neither let the light shine upon it.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
5Let darkness and the shadow of death claim it for their own; let a cloud dwell upon it; let all that maketh black the day terrify it.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
6As for that night, let thick darkness seize upon it; let it not rejoice among the days of the year; let it not come into the number of the months.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
7Lo, let that night be desolate; let no joyful voice come therein.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
8Let them curse it that curse the day, who are ready to rouse up leviathan.
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
9Let the stars of the twilight thereof be dark; let it look for light, but have none; neither let it behold the eyelids of the morning;
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
10Because it shut not up the doors of my mother's womb, nor hid trouble from mine eyes.
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
11Why died I not from the womb? Why did I not perish at birth?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
12Why did the knees receive me? And wherefore the breasts, that I should suck?
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
13For now should I have lain still and been quiet; I should have slept; then had I been at rest —
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
14With kings and counsellors of the earth, who built up waste places for themselves;
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
15Or with princes that had gold, who filled their houses with silver;
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
16Or as a hidden untimely birth I had not been; as infants that never saw light.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
17There the wicked cease from troubling; and there the weary are at rest.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
18There the prisoners are at ease together; they hear not the voice of the taskmaster.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
19The small and great are there alike; and the servant is free from his master.
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
20Wherewith is light given to him that is in misery, and life unto the bitter in soul —
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
21Who long for death, but it cometh not; and dig for it more than for hid treasures;
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
22Who rejoice unto exultation, and are glad, when they can find the grave? —
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
23To a man whose way is hid, and whom God hath hedged in?
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
24For my sighing cometh instead of my food, and my roarings are poured out like water.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
25For the thing which I did fear is come upon me, and that which I was afraid of hath overtaken me.
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
26I was not at ease, neither was I quiet, neither had I rest; but trouble came.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.