Йова 31
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1I made a covenant with mine eyes; how then should I look upon a maid?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2For what would be the portion of God from above, and the heritage of the Almighty from on high?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3Is it not calamity to the unrighteous, and disaster to the workers of iniquity?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4Doth not He see my ways, and count all my steps?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5If I have walked with vanity, and my foot hath hasted to deceit —
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6Let me be weighed in a just balance, that God may know mine integrity —
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7If my step hath turned out of the way, and my heart walked after mine eyes, and if any spot hath cleaved to my hands;
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8Then let me sow, and let another eat; yea, let the produce of my field be rooted out.
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9If my heart have been enticed unto a woman, and I have lain in wait at my neighbour's door;
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10Then let my wife grind unto another, and let others bow down upon her.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11For that were a heinous crime; yea, it were an iniquity to be punished by the judges.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12For it is a fire that consumeth unto destruction, and would root out all mine increase.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13If I did despise the cause of my man-servant, or of my maid-servant, when they contended with me —
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14What then shall I do when God riseth up? And when He remembereth, what shall I answer Him?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15Did not He that made me in the womb make him? And did not One fashion us in the womb?
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16If I have withheld aught that the poor desired, or have caused the eyes of the widow to fail;
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten thereof —
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18Nay, from my youth he grew up with me as with a father, and I have been her guide from my mother's womb.
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19If I have seen any wanderer in want of clothing, or that the needy had no covering;
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21If I have lifted up my hand against the fatherless, because I saw my help in the gate;
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22Then let my shoulder fall from the shoulder-blade, and mine arm be broken from the bone.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23For calamity from God was a terror to me, and by reason of His majesty I could do nothing.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24If I have made gold my hope, and have said to the fine gold: 'Thou art my confidence';
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25If I rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26If I beheld the sun when it shined, or the moon walking in brightness;
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27And my heart hath been secretly enticed, and my mouth hath kissed my hand;
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28This also were an iniquity to be punished by the judges; for I should have lied to God that is above.
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29If I rejoiced at the destruction of him that hated me, or exulted when evil found him —
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30Yea, I suffered not my mouth to sin by asking his life with a curse.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31If the men of my tent said not: 'Who can find one that hath not been satisfied with his meat?'
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32The stranger did not lodge in the street; my doors I opened to the roadside.
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33If after the manner of men I covered my transgressions, by hiding mine iniquity in my bosom —
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34Because I feared the great multitude, and the most contemptible among families terrified me, so that I kept silence, and went not out of the door.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35Oh that I had one to hear me! — Lo, here is my signature, let the Almighty answer me — and that I had the indictment which mine adversary hath written!
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36Surely I would carry it upon my shoulder; I would bind it unto me as a crown.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I go near unto him.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38If my land cry out against me, and the furrows thereof weep together;
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39If I have eaten the fruits thereof without money, or have caused the tillers thereof to be disappointed —
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40Let thistles grow instead of wheat, and noisome weeds instead of barley. The words of Job are ended.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.