Йова
Chapter 31
Kulish and Puluj Bible (…
vs Old Persian Versio…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers

Йова 31

Kulish and Puluj Bible (1905)
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1«با چشمان خود عهد بسته‌ام، پس چگونه بر دوشیزه‌ای نظر افکنم؟
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2زیراقسمت خدا از اعلی چیست؟ و نصیب قادرمطلق، از اعلی علیین؟
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3آیا آن برای شریران هلاکت نیست؟ و به جهت عاملان بدی مصیبت نی؟
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4آیا او راههای مرا نمی بیند؟ و جمیع قدمهایم را نمی شمارد؟
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5اگر با دروغ راه می‌رفتم یا پایهایم با فریب می‌شتابید،
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6مرا به میزان عدالت بسنجد، تا خدا کاملیت مرا بداند.
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7اگرقدمهایم از طریق آواره گردیده، و قلبم در‌پی چشمانم رفته، و لکه‌ای به‌دستهایم چسبیده باشد،
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8پس من کشت کنم و دیگری بخورد، ومحصول من از ریشه‌کنده شود.
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9اگر قلبم به زنی فریفته شده، یا نزد در همسایه خود در کمین نشسته باشم،
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10پس زن من برای شخصی دیگرآسیا کند، و دیگران بر او خم شوند.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11زیرا که آن قباحت می‌بود و تقصیری سزاوار حکم داوران.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12چونکه این آتشی می‌بود که تا ابدون می‌سوزانید، و تمامی محصول مرا از ریشه می‌کند.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13اگر دعوی بنده و کنیز خود را ردمی کردم، هنگامی که بر من مدعی می‌شدند.
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14پس چون خدا به ضد من برخیزد چه خواهم کرد؟ و هنگامی که تفتیش نماید به او چه جواب خواهم داد؟
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15آیا آن کس که مرا در رحم آفریداو را نیز نیافرید؟ و آیا کس واحد، ما را در رحم نسرشت؟
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16«اگر مراد مسکینان را از ایشان منع نموده باشم، و چشمان بیوه‌زنان را تار گردانیده،
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17اگرلقمه خود را به تنهایی خورده باشم، و یتیم از آن تناول ننموده،
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18و حال آنکه او از جوانیم با من مثل پدر پرورش می‌یافت، و از بطن مادرم بیوه‌زن را رهبری می‌نمودم.
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19اگر کسی را از برهنگی هلاک دیده باشم، و مسکین را بدون پوشش،
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20اگر کمرهای او مرا برکت نداده باشد، و از پشم گوسفندان من گرم نشده،
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21اگر دست خود را بر یتیم بلند کرده باشم، هنگامی که اعانت خود را دردروازه می‌دیدم،
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22پس بازوی من از کتفم بیفتد، و ساعدم از قلم آن شکسته شود.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23زیرا که هلاکت از خدا برای من ترس می‌بود و به‌سبب کبریایی او توانایی نداشتم.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24اگر طلا را امیدخود می‌ساختم و به زر خالص می‌گفتم تو اعتمادمن هستی،
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25اگر از فراوانی دولت خویش شادی می‌نمودم، و از اینکه دست من بسیار کسب نموده بود،
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26اگر چون آفتاب می‌تابید بر آن نظرمی کردم و بر ماه، هنگامی که با درخشندگی سیرمی کرد.
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27و دل من خفیه فریفته می‌شد و دهانم دستم را می‌بوسید.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28این نیز گناهی مستوجب قصاص می‌بود زیرا خدای متعال را منکرمی شدم.
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29اگر از مصیبت دشمن خود شادی می‌کردم یا حینی که بلا به او عارض می‌شد وجدمی نمودم،
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30و حال آنکه زبان خود را از گناه ورزیدن بازداشته، بر جان او لعنت را سوال ننمودم.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31اگر اهل خیمه من نمی گفتند: کیست که از گوشت او سیر نشده باشد،
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32غریب درکوچه شب را به‌سر نمی برد و در خود را به روی مسافر می‌گشودم.
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33اگر مثل آدم، تقصیر خود رامی پوشانیدم و عصیان خویش را در سینه خودمخفی می‌ساختم،
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34از این جهت که از انبوه کثیرمی ترسیدم و اهانت قبایل مرا هراسان می‌ساخت، پس ساکت مانده، از در خود بیرون نمی رفتم.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35کاش کسی بود که مرا می‌شنید، اینک امضای من حاضر است. پس قادر مطلق مرا جواب دهد. و اینک کتابتی که مدعی من نوشته است.
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36یقین که آن را بر دوش خود برمی داشتم و مثل تاج برخود می‌بستم.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37شماره قدمهای خود را برای اوبیان می‌کردم و مثل امیری به او تقرب می‌جستم.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38اگر زمین من بر من فریاد می‌کرد و مرزهایش با هم گریه می‌کردند،
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39اگر محصولاتش را بدون قیمت می‌خوردم و جان مالکانش را تلف می‌نمودم،
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40پس خارها به عوض گندم وکرکاس به عوض جو بروید.» سخنان ایوب تمام شد.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.