Йова 31
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1Io avea fatto patto con gli occhi miei; Come dunque avrei io mirata la vergine?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2E pur quale è la parte che Iddio mi ha mandata da alto? E quale è l'eredità che l'Onnipotente mi ha data da' luoghi sovrani?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3La ruina non è ella per lo perverso, E gli accidenti strani per gli operatori d'iniquità?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4Non vede egli le mie vie? E non conta egli tutti i miei passi?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5Se io son proceduto con falsità, E se il mio piè si è affrettato alla fraude,
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6Pesimi pure Iddio con bilance giuste, E conoscerà la mia integrità.
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7Se i miei passi si sono stornati dalla diritta via, E se il mio cuore è ito dietro agli occhi miei, E se alcuna macchia mi è rimasta attaccata alla mano;
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8Semini pure io, e un altro se lo mangi; E sieno diradicati i miei rampolli.
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9Se il mio cuore è stato allettato dietro ad alcuna donna, E se io sono stato all'agguato all'uscio del mio prossimo;
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10Macini pur la mia moglie ad un altro, E chininsi altri addosso a lei.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11Perciocchè quello è una scelleratezza, Ed una iniquità da giudici.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12Conciossiachè quello sarebbe stato un fuoco Che mi avrebbe consumato fino a perdizione, E avrebbe diradicata tutta la mia rendita.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13Se io ho disdegnato di comparire in giudicio col mio servitore, E con la mia servente, Quando hanno litigato meco;
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14E che farei io, quando Iddio si leverà? E quando egli ne farà inchiesta, che gli risponderei?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15Colui che mi ha fatto nel seno non ha egli fatto ancora lui? Non è egli un medesimo che ci ha formati nella matrice?
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16Se io ho rifiutato a' poveri ciò che desideravano, Ed ho fatti venir meno gli occhi della vedova;
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17E se ho mangiato tutto solo il mio boccone, E se l'orfano non ne ha eziandio mangiato;
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18(Conciossiachè dalla mia faciullezza esso sia stato allevato meco, Come appresso un padre; Ed io abbia dal ventre di mia madre avuta cura della vedova );
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19Se ho veduto che alcuno perisse per mancamento di vestimento, E che il bisognoso non avesse nulla da coprirsi;
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20Se le sue reni non mi hanno benedetto, E se egli non si è riscaldato con la lana delle mie pecore;
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21Se io ho levata la mano contro all'orfano, Perchè io vedeva chi mi avrebbe aiutato nella porta;
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22Caggiami la paletta della spalla, E sia il mio braccio rotto, e divelto dalla sua canna.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23Perciocchè io avea spavento della ruina mandata da Dio, E che io non potrei durar per la sua altezza.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24Se ho posto l'oro per mia speranza; E se ho detto all'oro fino: Tu sei la mia confidanza;
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25Se mi son rallegrato perchè le mie facoltà fosser grandi, E perchè la mia mano avesse acquistato assai;
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26Se ho riguardato il sole, quando risplendeva; E la luna facendo il suo corso, chiara e lucente;
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27E se il mio cuore è stato di nascosto sedotto, E la mia bocca ha baciata la mia mano;
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28Questa ancora è una iniquità da giudici; Conciossiachè io avrei rinnegato l'Iddio disopra.
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29Se mi son rallegrato della calamità del mio nemico, Se mi son commosso di allegrezza , quando male gli era sopraggiunto,
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30Io che non pure ho recato il mio palato a peccare, Per chieder la sua morte con maledizione;
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31Se la gente del mio tabernacolo non ha detto: Chi ci darà della sua carne? Noi non ce ne potremmo giammai satollare…
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32Il forestiere non è restato la notte in su la strada; Io ho aperto il mio uscio al viandante.
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33Se io ho coperto il mio misfatto, come fanno gli uomini, Per nasconder la mia iniquità nel mio seno…
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34Quantunque io potessi spaventare una gran moltitudine, Pure i più vili della gente mi facevano paura, Ed io mi taceva, e non usciva fuor della porta.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35Oh! avessi io pure chi mi ascoltasse! Ecco, il mio desiderio è Che l'Onnipotente mi risponda, O che colui che litiga meco mi faccia una scritta;
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36Se io non la porto in su la spalla, E non me la lego attorno a guisa di bende.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37Io gli renderei conto di tutti i miei passi, Io mi accosterei a lui come un capitano.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38Se la mia terra grida contro a me, E se parimente i suoi solchi piangono;
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39Se ho mangiati i suoi frutti senza pagamento, E se ho fatto sospirar l'anima de' suoi padroni;
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40In luogo del grano nasca mi il tribolo, E il loglio in luogo dell'orzo. Qui finiscono i ragionamenti di Giobbe.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.