Йова 31
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1I made a covenant with my eyes, that I would not so much as think upon a virgin.
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2For what part should God from above have in me, and what inheritance the Almighty from on high?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3Is not destruction to the wicked, and aversion to them that work iniquity?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4Doth not he consider my ways, and number all my steps?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5If I have walked in vanity, and my foot hath made haste to deceit:
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6Let him weigh me in a just balance, and let God know my simplicity.
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7If my step hath turned out of the way, and if my heart hath followed my eyes, and if a spot hath cleaved to my hands:
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8Then let me sow and let another eat: and let my offspring be rooted out.
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9If my heart hath been deceived upon a woman, and if I have laid wait at my friend’s door:
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10Let my wife be the harlot of another, and let other men lie with her.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11For this is a heinous crime, and a most grievous iniquity.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12It is a fire that devoureth even to destruction, and rooteth up all things that spring.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13If I have despised to abide judgment with my manservant, or my maidservant, when they had any controversy against me:
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14For what shall I do when God shall rise to judge? and when he shall examine, what shall I answer him?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15Did not he that made me in the womb make him also: and did not one and the same form me in the womb?
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16If I have denied to the poor what they desired, and have made the eyes of the widow wait:
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17If I have eaten my morsel alone, and the fatherless hath not eaten thereof:
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18(For from my infancy mercy grew up with me: and it came out with me from my mother’s womb:)
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19If I have despised him that was perishing for want of clothing, and the poor man that had no covering:
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20If his sides have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep:
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21If I have lifted up my hand against the fatherless, even when I saw myself superior in the gate:
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22Let my shoulder fall from its joint, and let my arm with its bones be broken.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23For I have always feared God as waves swelling over me, and his weight I was not able to bear.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24If I have thought gold my strength, and have said to fine gold: My confidence:
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25If I have rejoiced over my great riches, and because my hand had gotten much.
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26If I beheld the sun when it shined, and the moon going in brightness:
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27And my heart in secret hath rejoiced, and I have kissed my hand with my mouth:
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28Which is a very great iniquity, and a denial against the most high God.
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29If I have been glad at the downfall of him that hated me, and have rejoiced that evil had found him.
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30For I have not given my mouth to sin, by wishing a curse to his soul.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31If the men of my tabernacle have not said: Who will give us of his flesh that we may be filled?
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32The stranger did not stay without, my door was open to the traveller.
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33If as a man I have hid my sin, and have concealed my iniquity in my bosom.
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34If I have been afraid at a very great multitude, and the contempt of kinsmen hath terrified me: and I have not rather held my peace, and not gone out of the door.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35Who would grant me a hearer, that the Almighty may hear my desire; and that he himself that judgeth would write a book,
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36That I may carry it on my shoulder, and put it about me as a crown?
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37At every step of mine I would pronounce it, and offer it as to a prince.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38If my land cry against me, and with it the furrows thereof mourn:
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39If I have eaten the fruits thereof without money, and have afflicted the soul of the tillers thereof:
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40Let thistles grow up to me instead of wheat, and thorns instead of barley.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.