Йова 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
1Times are not hid from the Almighty: but they that know him, know not his days.
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
2Some have removed landmarks, have taken away flocks by force, and fed them.
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
3They have driven away the ass of the fatherless, and have taken away the widow’s ox for a pledge.
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
4They have overturned the way of the poor, and have oppressed together the meek of the earth.
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
5Others like wild asses in the desert go forth to their work: by watching for a prey they get bread for their children.
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
6They reap the field that is not their own, and gather the vintage of his vineyard whom by violence they have oppressed.
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
7They send men away naked, taking away their clothes who have no covering in the cold:
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
8Who are wet, with the showers of the mountains, and having no covering embrace the stones.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
9They have violently robbed the fatherless, and stripped the poor common people.
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
10From the naked and them that go without clothing, and from the hungry they have taken away the ears of corn.
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
11They have taken their rest at noon among the stores of them, who after having trodden the winepresses suffer thirst.
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
12Out of the cities they have made men to groan, and the soul of the wounded hath cried out, and God doth not suffer it to pass unrevenged.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
13They have been rebellious to the light, they have not known his ways, neither have they returned by his paths.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
14The murderer riseth at the very break of day, he killeth the needy, and the poor man: but in the night he will be as a thief.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
15The eye of the adulterer observeth darkness, saying: No eye shall see me: and he will cover his face.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
16He diggeth through houses in the dark, as in the day they had appointed for themselves, and they have not known the light.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
17If the morning suddenly appear, it is to them the shadow of death: and they walk in darkness as if it were in light.
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
18He is light upon the face of the water: cursed be his portion on the earth, let him not walk by the way of the vineyards.
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
19Let him pass from the snow waters to excessive heat, and his sin even to hell.
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
20Let mercy forget him: may worms be his sweetness: let him be remembered no more, but be broken in pieces as an unfruitful tree.
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
21For he hath fed the barren that beareth not, and to the widow he hath done no good.
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
22He hath pulled down the strong by his might: and when he standeth up, he shall not trust to his life.
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
23God hath given him place for penance, and he abuseth it unto pride: but his eyes are upon his ways.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
24They are lifted up for a little while and shall not stand, and shall be brought down as all things, and shall be taken away, and as the tops of the ears of corn they shall be broken.
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
25And if it be not so, who can convince me that I have lied, and set my words before God?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.