Йова 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1І відказав Йов і рече:
1Then Job answered, and said:
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
2How long do you afflict my soul, and break me in pieces with words?
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
3Behold, these ten times you confound me, and are not ashamed to oppress me.
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
4For if I have been ignorant, my ignorance shall be with me.
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
5But you have set yourselves up against me, and reprove me with my reproaches.
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
6At least now understand, that God hath not afflicted me with an equal judgment, and compassed me with his scourges.
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
7Behold I cry suffering violence, and no one will hear: I shall cry aloud, and there is none to judge.
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
8He hath hedged in my path round about, and I cannot pass, and in my way he hath set darkness.
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
9He hath stripped me of my glory, and hath taken the crown from my head.
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
10He hath destroyed me on every side, and I am lost, and he hath taken away my hope, as from a tree that is plucked up.
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
11His wrath is kindled against me, and he hath counted me as his enemy.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
12His troops have come together, and have made themselves a way by me, and have besieged my tabernacle round about.
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
13He hath put my brethren far from me, and my acquaintance like strangers have departed from me.
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
14My kinsmen have forsaken me, and they that knew me, have forgotten me.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
15They that dwelt in my house, and my maidservants have counted me a stranger, and I have been like an alien in their eyes.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
16I called my servant, and he gave me no answer, I entreated him with my own mouth.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
17My wife hath abhorred my breath, and I entreated the children of my womb.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
18Even fools despise me; and when I gone from them, they spoke against me.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
19They that were sometime my counsellors, have abhorred me: and he whom I love most is turned against me.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
20The flesh being consumed. My bone hath cleaved to my skin, and nothing but lips are left about my teeth.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
21Have pity on me, have pity on me, at least you my friends, because the hand of the Lord hath touched me.
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
22Why do you persecute me as God, and glut yourselves with my flesh?
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
23Who will grant me that my words may be written? Who will grant me that they may be marked down in a book?
24Про вічні часи на каменї видовбати!
24With an iron pen and in a plate of lead, or else be graven with an instrument in flint stone.
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
25For I know that my Redeemer liveth, and in the last day I shall rise out of the earth.
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
26And I shall be clothed again with my skin, and in my flesh I will see my God.
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
27Whom I myself shall see, and my eyes shall behold, and not another: this my hope is laid up in my bosom.
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
28Why then do you say now: Let us persecute him, and let us find occasion of word against him?
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
29Flee then from the face of the sword, for the sword is the revenger of iniquities: and know ye that there is judgment.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.