Йова 23

Kulish and Puluj Bible (1905)

Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)

1І озвавсь Йов і рече:

1Then Job answered, and said:

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

2Now also my words are in bitterness, and the hand of my scourge is more grievous than my mourning.

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

3Who will grant me that I might know and find him, and come even to his throne?

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

4I would set judgment before him, and would fill my mouth with complaints.

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

5That I might know the words that he would answer me, and understand what he would say to me.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

6I would not that he should contend with me with much strength, nor overwhelm me with the weight of his greatness.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

7Let him propose equity against me, and let my judgment come to victory.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

8But if I go to the east, he appeareth not; if to the west, I shall not understand him.

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

9If to the left hand, what shall I do? I shall not take hold on him: if I turn myself to the right hand, I shall not see him.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

10But he knoweth my way, and has tried me as gold that passeth through the fire:

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

11My foot hath followed his steps, I have kept his way, and have not declined from it.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

12I have not departed from the commandments of his lips, and the words of his mouth I have hid in my bosom.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

13For he is alone, and no man can turn away his thought: and whatsoever is soul hath desired, that hath he done.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

14And when he shall have fulfilled his will in me, many other like things are also at hand with him.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

15And therefore I am troubled at his presence, and when I consider him I am made pensive with fear.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

16God hath softened my heart, and the Almighty hath troubled me.

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

17For I have not perished because of the darkness that hangs over me, neither hath the mist covered my face.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.