Йова 23

Kulish and Puluj Bible (1905)

JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)

1І озвавсь Йов і рече:

1Then Job answered and said:

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

2Even to-day is my complaint bitter; my hand is become heavy because of my groaning.

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

3Oh that I knew where I might find Him, that I might come even to His seat!

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

4I would order my cause before Him, and fill my mouth with arguments.

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

5I would know the words which He would answer me, and understand what He would say unto me.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

6Would He contend with me in His great power? Nay; but He would give heed unto me.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

7There the upright might reason with Him; so should I be delivered for ever from my Judge.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

8Behold, I go forward, but He is not there, and backward, but I cannot perceive Him;

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

9On the left hand, when He doth work, but I cannot behold Him, He turneth Himself to the right hand, but I cannot see Him.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

10For He knoweth the way that I take; when He hath tried me, I shall come forth as gold.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

11My foot hath held fast to His steps, His way have I kept, and turned not aside.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

12I have not gone back from the commandment of His lips; I have treasured up the words of His mouth more than my necessary food.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

13But He is at one with Himself, and who can turn Him? And what His soul desireth, even that He doeth.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

14For He will perform that which is appointed for me; and many such things are with Him.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

15Therefore am I affrighted at His presence; when I consider, I am afraid of Him.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

16Yea, God hath made my heart faint, and the Almighty hath affrighted me;

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

17Because I was not cut off before the darkness, neither did He cover the thick darkness from my face.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.