Йова 23

Kulish and Puluj Bible (1905)

Lutherbibel 1912

1І озвавсь Йов і рече:

1Hiob antwortete und sprach:

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

2Meine Rede bleibt noch betrübt; meine Macht ist schwach über meinem Seufzen.

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

3Ach daß ich wüßte, wie ich ihn finden und zu seinem Stuhl kommen möchte

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

4und das Recht vor ihm sollte vorlegen und den Mund voll Verantwortung fassen

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

5und erfahren die Reden, die er mir antworten, und vernehmen, was er mir sagen würde!

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

6Will er mit großer Macht mit mir rechten? Er stelle sich nicht so gegen mich,

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

7sondern lege mir's gleich vor, so will ich mein Recht wohl gewinnen.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

8Aber ich gehe nun stracks vor mich, so ist er nicht da; gehe ich zurück, so spüre ich ihn nicht;

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

9ist er zur Linken, so schaue ich ihn nicht; verbirgt er sich zur Rechten, so sehe ich ihn nicht.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

10Er aber kennt meinen Weg wohl. Er versuche mich, so will ich erfunden werden wie das Gold.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

11Denn ich setze meinen Fuß auf seine Bahn und halte seinen Weg und weiche nicht ab

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

12und trete nicht von dem Gebot seiner Lippen und bewahre die Rede seines Mundes mehr denn mein eigen Gesetz.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

13Doch er ist einig; wer will ihm wehren? Und er macht's wie er will.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

14Denn er wird vollführen, was mir bestimmt ist, und hat noch viel dergleichen im Sinne.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

15Darum erschrecke ich vor ihm; und wenn ich's bedenke, so fürchte ich mich vor ihm.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

16Gott hat mein Herz blöde gemacht, und der Allmächtige hat mich erschreckt.

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

17Denn die Finsternis macht kein Ende mit mir, und das Dunkel will vor mir nicht verdeckt werden.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.