Йова 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
1Warum sind von dem Allmächtigen nicht Zeiten vorbehalten, und warum sehen, die ihn kennen, seine Tage nicht?
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
2Man verrückt die Grenzen, raubt die Herde und weidet sie.
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
3Sie treiben der Waisen Esel weg und nehmen der Witwe Ochsen zum Pfande.
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
4Die Armen müssen ihnen weichen, und die Dürftigen im Lande müssen sich verkriechen.
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
5Siehe, wie Wildesel in der Wüste gehen sie hinaus an ihr Werk und suchen Nahrung; die Einöde gibt ihnen Speise für ihre Kinder.
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
6Sie ernten auf dem Acker, was er trägt, und lesen den Weinberg des Gottlosen.
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
7Sie liegen in der Nacht nackt ohne Gewand und haben keine Decke im Frost.
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
8Sie müssen sich zu den Felsen halten, wenn ein Platzregen von den Bergen auf sie gießt, weil sie sonst keine Zuflucht haben.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
9Man reißt das Kind von den Brüsten und macht's zum Waisen und macht die Leute arm mit Pfänden.
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
10Den Nackten lassen sie ohne Kleider gehen, und den Hungrigen nehmen sie die Garben.
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
11Sie zwingen sie, Öl zu machen auf ihrer Mühle und ihre Kelter zu treten, und lassen sie doch Durst leiden.
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
12Sie machen die Leute in der Stadt seufzend und die Seele der Erschlagenen schreiend, und Gott stürzt sie nicht.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
13Jene sind abtrünnig geworden vom Licht und kennen seinen Weg nicht und kehren nicht wieder zu seiner Straße.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
14Wenn der Tag anbricht, steht auf der Mörder und erwürgt den Armen und Dürftigen; und des Nachts ist er wie ein Dieb.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
15Das Auge des Ehebrechers hat acht auf das Dunkel, und er spricht: “Mich sieht kein Auge”, und verdeckt sein Antlitz.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
16Im Finstern bricht man in die Häuser ein; des Tages verbergen sie sich miteinander und scheuen das Licht.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
17Denn wie wenn der Morgen käme, ist ihnen allen die Finsternis; denn sie sind bekannt mit den Schrecken der Finsternis.
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
18“Er fährt leicht wie auf einem Wasser dahin; seine Habe wird gering im Lande, und er baut seinen Weinberg nicht.
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
19Der Tod nimmt weg, die da sündigen, wie die Hitze und Dürre das Schneewasser verzehrt.
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
20Der Mutterschoß vergißt sein; die Würmer haben ihre Lust an ihm. Sein wird nicht mehr gedacht; er wird zerbrochen wie ein fauler Baum,
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
21er, der beleidigt hat die Einsame, die nicht gebiert, und hat der Witwe kein Gutes getan.”
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
22Aber Gott erhält die Mächtigen durch seine Kraft, daß sie wieder aufstehen, wenn sie am Leben verzweifelten.
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
23Er gibt ihnen, daß sie sicher seien und eine Stütze haben; und seine Augen sind über ihren Wegen.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
24Sie sind hoch erhöht, und über ein kleines sind sie nicht mehr; sinken sie hin, so werden sie weggerafft wie alle andern, und wie das Haupt auf den Ähren werden sie abgeschnitten.
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
25Ist's nicht also? Wohlan, wer will mich Lügen strafen und bewähren, daß meine Rede nichts sei?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.