Йова 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
1Пентру че ну пэзеште Чел Атотпутерник времуриле де жудекатэ ши де че ну вэд чей че-Л куноск зилеле Луй де педяпсэ?
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
2Сунт уний каре мутэ хотареле, фурэ турмеле ши ле паск;
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
3яу мэгарул орфанулуй, яу зэлог вака вэдувей;
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
4ымбрынческ дин друм пе чей липсиць, силеск пе тоць ненорочиций дин царэ сэ се аскундэ.
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
5Ши ачештя, ка мэгарий сэлбатичь дин пустиу, ес диминяца ла лукру сэ кауте хранэ ши ын пустиу требуе сэ кауте пыня пентру копиий лор.
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
6Тае нутрецул каре а май рэмас пе кымп, кулег чоркинеле рэмасе пе урма кулегэторилор ын вия челуй нелеӂюит.
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
7Ый апукэ ноаптя ын умезялэ, фэрэ ымбрэкэминте, фэрэ ынвелитоаре ымпотрива фригулуй.
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
8Ый пэтрунде плоая мунцилор ши, неавынд алт адэпост, се гемуеск лынгэ стынчь.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
9Ачея смулг пе орфан де ла цыцэ, яу зэлог тот че аре сэракул.
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
10Ши сэрачий умблэ гой де тот, фэрэ ымбрэкэминте, стрынг снопий ши-с флэмынзь;
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
11ын грэдиниле нелеӂюитулуй ей фак унтделемн, калкэ тяскул ши ле есте сете;
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
12ын четэць се ауд ваетеле челор че мор, суфлетул челор рэниць стригэ… Ши Думнезеу ну я сяма ла ачесте мишелий!
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
13Алций сунт врэжмашь ай луминий, ну куноск кэиле ей, ну умблэ пе кэрэриле ей.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
14Учигашул се скоалэ ын ревэрсатул зорилор, учиде пе чел сэрак ши липсит, ши ноаптя фурэ.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
15Окюл прякурварулуй пындеште амургул: ‘Нимень ну мэ ва ведя’, зиче ел, ши ышь пуне о марамэ пе фацэ.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
16Ноаптя спарг каселе, зиуа стау ынкишь; се тем де луминэ.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
17Пентру ей, диминяца есте умбра морций ши, кынд о вэд, симт тоате спаймеле морций.
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
18Дар нелеӂюитул алунекэ ушор пе фаца апелор, пе пэмынт н-аре декыт о парте блестематэ ши ничодатэ н-апукэ пе друмул челор вий!
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
19Кум сорб сечета ши кэлдура апеле зэпезий, аша ынгите Локуинца морцилор пе чей че пэкэтуеск.
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
20Пынтечеле мамей ыл уйтэ, вермий се оспэтязэ ку ел, нимень ну-шь май адуче аминте де ел! Нелеӂюитул есте сфэрымат ка ун копак,
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
21ел, каре прэдязэ пе фемея стярпэ ши фэрэ копий, ел, каре ну фаче ничун бине вэдувей!…
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
22Ши тотушь Думнезеу, прин путеря Луй, лунӂеште зилеле челор силничь, ши ятэ-й ын пичоаре кынд ну май трэӂяу нэдежде де вяцэ;
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
23Ел ле дэ линиште ши ынкредере, аре привириле ындрептате спре кэиле лор.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
24С-ау ридикат, ши ынтр-о клипэ ну май сунт: кад, мор ка тоць оамений, сунт тэяць ка спичеле коапте.
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
25Ну есте аша? Чине мэ ва доведи де минчунэ, чине-мь ва нимичи кувинтеле меле?”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.