Йова 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1Йов а луат дин ноу кувынтул ын пилде ши а зис:
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2„О, кум ну пот сэ фиу ка ын луниле трекуте, ка ын зилеле кынд мэ пэзя Думнезеу,
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3кынд кандела Луй стрэлучя дясупра капулуй меу ши лумина Луй мэ кэлэузя ын ынтунерик!
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4Кум ну сунт ка ын зилеле путерий меле, кынд Думнезеу вегя ка ун приетен песте кортул меу,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5кынд Чел Атотпутерник ынкэ ера ку мине ши кынд копиий мей стэтяу ын журул меу;
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6кынд ми се скэлдау паший ын смынтынэ ши стынка вэрса лынгэ мине пырае де унтделемн!
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7Дакэ ешям сэ мэ дук ла поарта четэций ши дакэ ымь прегэтям ун скаун ын пяцэ,
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8тинерий се трэӂяу ынапой ла апропиеря мя, бэтрыний се скулау ши стэтяу ын пичоаре.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9Май-марий ышь опряу кувынтэриле ши ышь пуняу мына ла гурэ.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10Гласул кэпетениилор тэчя ши ли се липя лимба де черул гурий.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11Урекя каре мэ аузя мэ нумя феричит, окюл каре мэ ведя мэ лэуда.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12Кэч скэпам пе сэракул каре черя ажутор ши пе орфанул липсит де сприжин.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13Бинекувынтаря ненорочитулуй веня песте мине, умплям де букурие инима вэдувей.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14Мэ ымбрэкам ку дрептатя ши-й служям де ымбрэкэминте, неприхэниря ымь ера манта ши турбан.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15Орбулуй ый ерам окь ши шкьопулуй, пичор.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16Челор ненорочиць ле ерам татэ ши черчетам причина челуй некуноскут.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17Рупям фалка челуй недрепт ши-й смулӂям прада дин динць.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18Атунч зичям: ‘Ын куйбул меу вой мури, зилеле меле вор фи мулте ка нисипул.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19Апа ва пэтрунде ын рэдэчиниле меле, роуа ва ста тоатэ ноаптя песте рамуриле меле.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20Слава мя ва ынверзи неынчетат ши аркул ымь ва ынтинери ын мынэ.’
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21Оамений мэ аскултау ши аштептау, тэчяу ынаинтя сфатурилор меле.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22Дупэ кувынтэриле меле, ничунул ну рэспундя ши кувынтул меу ера пентру тоць о роуэ бинефэкэтоаре.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23Мэ аштептау ка пе плоае, кэскау гура ка дупэ плоая де примэварэ.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24Кынд ли се ынмуя инима, ле зымбям ши ну путяу изгони сенинэтатя де пе фрунтя мя.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25Ымь плэчя сэ мэ дук ла ей ши мэ ашезам ын фрунтя лор; ерам ка ун ымпэрат ын мижлокул уней оштирь, ка ун мынгыетор лынгэ ниште ынтристаць.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.