Йова 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1And Job continued his discourse:
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2“How I long for the months gone by, for the days when God watched over me,
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3when His lamp shone above my head, and by His light I walked through the darkness,
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4when I was in my prime, when the friendship of God rested on my tent,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5when the Almighty was still with me and my children were around me,
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6when my steps were bathed in cream and the rock poured out for me streams of oil!
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7When I went out to the city gate and took my seat in the public square,
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8the young men saw me and withdrew, and the old men rose to their feet.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9The princes refrained from speaking and covered their mouths with their hands.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10The voices of the nobles were hushed, and their tongues stuck to the roofs of their mouths.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11For those who heard me called me blessed, and those who saw me commended me,
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12because I rescued the poor who cried out and the fatherless who had no helper.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13The dying man blessed me, and I made the widow’s heart sing for joy.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14I put on righteousness, and it clothed me; justice was my robe and my turban.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15I served as eyes to the blind and as feet to the lame.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16I was a father to the needy, and I took up the case of the stranger.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17I shattered the fangs of the unjust and snatched the prey from his teeth.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18So I thought: ‘I will die in my nest and multiply my days as the sand.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19My roots will spread out to the waters, and the dew will rest nightly on my branches.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20My glory is ever new within me, and my bow is renewed in my hand.’
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21Men listened to me with expectation, waiting silently for my counsel.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22After my words, they spoke no more; my speech settled on them like dew.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23They waited for me as for rain and drank in my words like spring showers.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24If I smiled at them, they did not believe it; the light of my countenance was precious.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25I chose their course and presided as chief. So I dwelt as a king among his troops, as a comforter of the mourners.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.