Йова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
1After this, Job opened his mouth and cursed the day of his birth.
2І почав Йов говорити:
2And this is what he said:
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
3“May the day of my birth perish, and the night it was said, ‘A boy is conceived.’
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
4If only that day had turned to darkness! May God above disregard it; may no light shine upon it.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
5May darkness and gloom reclaim it, and a cloud settle over it; may the blackness of the day overwhelm it.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
6If only darkness had taken that night away! May it not appear among the days of the year; may it never be entered in any of the months.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
7Behold, may that night be barren; may no joyful voice come into it.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
8May it be cursed by those who curse the day — those prepared to rouse Leviathan.
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
9May its morning stars grow dark; may it wait in vain for daylight; may it not see the breaking of dawn.
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
10For that night did not shut the doors of the womb to hide the sorrow from my eyes.
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
11Why did I not perish at birth; why did I not die as I came from the womb?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
12Why were there knees to receive me, and breasts that I should be nursed?
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
13For now I would be lying down in peace; I would be asleep and at rest
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
14with kings and counselors of the earth, who built for themselves cities now in ruins,
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
15or with princes who had gold, who filled their houses with silver.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
16Or why was I not hidden like a stillborn child, like an infant who never sees daylight?
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
17There the wicked cease from raging, and there the weary find rest.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
18The captives enjoy their ease; they do not hear the voice of the oppressor.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
19Both small and great are there, and the slave is freed from his master.
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
20Why is light given to the miserable, and life to the bitter of soul,
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
21who long for death that does not come, and search for it like hidden treasure,
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
22who rejoice and greatly exult when they can find the grave?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
23Why is life given to a man whose way is hidden, whom God has hedged in?
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
24I sigh when food is put before me, and my groans pour out like water.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
25For the thing I feared has overtaken me, and what I dreaded has befallen me.
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
26I am not at ease or quiet; I have no rest, for trouble has come.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.