Йова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
1After this Job opened his mouth, and cursed the day of his birth.
2І почав Йов говорити:
2Job answered:
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
3“Let the day perish in which I was born, the night which said, ‘There is a boy conceived.’
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
4Let that day be darkness. Don’t let God from above seek for it, neither let the light shine on it.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
5Let darkness and the shadow of death claim it for their own. Let a cloud dwell on it. Let all that makes the day black terrify it.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
6As for that night, let thick darkness seize on it. Let it not rejoice among the days of the year. Let it not come into the number of the months.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
7Behold, let that night be barren. Let no joyful voice come therein.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
8Let them curse it who curse the day, who are ready to rouse up leviathan.
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
9Let the stars of its twilight be dark. Let it look for light, but have none, neither let it see the eyelids of the morning,
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
10because it didn’t shut up the doors of my mother’s womb, nor did it hide trouble from my eyes.
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
11“Why didn’t I die from the womb? Why didn’t I give up the spirit when my mother bore me?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
12Why did the knees receive me? Or why the breast, that I should nurse?
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
13For now I should have lain down and been quiet. I should have slept, then I would have been at rest,
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
14with kings and counselors of the earth, who built up waste places for themselves;
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
15or with princes who had gold, who filled their houses with silver;
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
16or as a hidden untimely birth I had not been, as infants who never saw light.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
17There the wicked cease from troubling. There the weary are at rest.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
18There the prisoners are at ease together. They don’t hear the voice of the taskmaster.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
19The small and the great are there. The servant is free from his master.
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
20“Why is light given to him who is in misery, life to the bitter in soul,
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
21who long for death, but it doesn’t come; and dig for it more than for hidden treasures,
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
22who rejoice exceedingly, and are glad, when they can find the grave?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
23Why is light given to a man whose way is hidden, whom God has hedged in?
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
24For my sighing comes before I eat. My groanings are poured out like water.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
25For the thing which I fear comes on me, that which I am afraid of comes to me.
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
26I am not at ease, neither am I quiet, neither do I have rest; but trouble comes.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.