Йова 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1Job again took up his parable, and said,
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2“Oh that I were as in the months of old, as in the days when God watched over me;
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3when his lamp shone on my head, and by his light I walked through darkness,
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4as I was in my prime, when the friendship of God was in my tent,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5when the Almighty was yet with me, and my children were around me,
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6when my steps were washed with butter, and the rock poured out streams of oil for me,
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7when I went out to the city gate, when I prepared my seat in the street.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8The young men saw me and hid themselves. The aged rose up and stood.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9The princes refrained from talking, and laid their hand on their mouth.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10The voice of the nobles was hushed, and their tongue stuck to the roof of their mouth.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11For when the ear heard me, then it blessed me, and when the eye saw me, it commended me,
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12because I delivered the poor who cried, and the fatherless also, who had no one to help him,
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13the blessing of him who was ready to perish came on me, and I caused the widow’s heart to sing for joy.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14I put on righteousness, and it clothed me. My justice was as a robe and a diadem.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15I was eyes to the blind, and feet to the lame.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16I was a father to the needy. I researched the cause of him whom I didn’t know.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17I broke the jaws of the unrighteous and plucked the prey out of his teeth.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18Then I said, ‘I will die in my own house, I will count my days as the sand.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19My root is spread out to the waters. The dew lies all night on my branch.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20My glory is fresh in me. My bow is renewed in my hand.’
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21“Men listened to me, waited, and kept silence for my counsel.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22After my words they didn’t speak again. My speech fell on them.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23They waited for me as for the rain. Their mouths drank as with the spring rain.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24I smiled on them when they had no confidence. They didn’t reject the light of my face.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25I chose out their way, and sat as chief. I lived as a king in the army, as one who comforts the mourners.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.