Йова 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Baibal Olcim (Matupi Chin)
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1Job loh amah kah a pom te a cong tih,
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2“Kai he hlamat kah hla bangla aka khueh tih Pathen kah khohnin bangla kai aka tuem te unim?
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3Amah loh a hmaithoi te ka lu soah a thangthen tih amah kah vangnah nen ni a hmuep ah khaw ka caeh.
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4Ka cavaa tue vaengah khaw ka dap ah Pathen kah baecenol la ka om.
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5Tlungthang te kai taengah om pueng tih, ka kaepvai ka ca rhoek om.
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6Ka khokan te suknaeng neh a hluk tih lungpang loh kai ham situi sokca a long sak.
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7Vangpuei vongka ah ka thoeng tih toltung ah ka ngolhmuen cikngae sak.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8Kai m'hmuh uh vaengah cadong rhoek te thuh uh. Patong rhoek khaw thoo uh tih pai uh.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9Mangpa rhoek loh olthui te a phah uh tih a kut te a ka dongla a khueh uh.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10Rhaengsang rhoek ol te a phah tih a lai khaw a dang dongla kap.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11Hna loh a yaak vaengah kai n'uem tih mik loh a hmuh vaengah kai n'rhalrhing sak.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12Mangdaeng loh bomnah a bih tih cadah neh a taengah aka bom aka om pawt khaw ka loeih sak.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13Hlang milh kah yoethennah te kai soah pai tih nuhmai kah lungbuei khaw ka tamhoe sak.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14Duengnah te ka bai tih hnikul bangla kai n'khuk. Ka tiktamnah he ka sammuei nah ni.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15Mikdael taengah mik la, khokhaem taengah kho la ka om.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16Kai tah khodaeng taengah a napa la ka om tih ming pawt kah tuituknah te ka khe pah.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17Boethae kah pumcu te ka thuk pah tih a no lamkah maeh te ka voeih pah.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18Te dongah, “Ka bu ah ka pal mako,” ka ti tih laivin bangla khohnin ka puh.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19Ka yung loh tui taengla a muk tih buemtui loh ka cangvuei dongah rhaeh.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20Ka thangpomnah ka taengah thai tih ka lii ka kut dongah tinghil.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21Kai taengah a hnatun uh tih a lamtawn uh dongah ka cilsuep ham kuemsuem uh.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22Ka ol hnukah talh uh voel pawt tih kai olthui he amih soah tla.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23Kai ham tah khotlan bangla a lamtawn uh tih a ka loh tlankhol bangla a ang uh.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24Amih taengah ka luem dae n'tangnah uh pawt tih ka maelhmai vangnah dongah khaw yalh uh pawh.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25Amih kah longpuei te ka coelh tih boeilu la ka ngol. Caem lakli ah manghai bangla kho ka sak tih rhahdoe cangpoem akhaw a hloep.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.