Йова 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1Jó retomou o seu discurso e disse:
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2“Ah, quem me dera ser como nos meses passados, como nos dias em que Deus me guardava;
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3quando a sua lâmpada brilhava sobre a minha cabeça, e pela sua luz eu caminhava pelas trevas;
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4como eu era no meu vigor, quando a amizade de Deus estava na minha tenda,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5quando o Todo-Poderoso ainda estava comigo, e os meus filhos estavam ao meu redor,
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6quando os meus passos eram lavados com manteiga, e a rocha me derramava correntes de azeite,
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7quando eu saía para a porta da cidade, quando eu preparava o meu assento na praça.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8Os jovens me viam e se escondiam. Os idosos se levantavam e ficavam de pé.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9Os príncipes se abstinham de falar, e punham a mão sobre a boca.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10A voz dos nobres se calava, e a sua língua se apegava ao céu da boca.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11Pois quando o ouvido me ouvia, ele me abençoava, e quando o olho me via, ele me aprovava,
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12porque eu livrava o pobre que clamava, e também o órfão, que não tinha quem o ajudasse.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13A bênção daquele que estava prestes a perecer vinha sobre mim, e eu fazia o coração da viúva cantar de alegria.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14Eu me vestia de retidão, e ela me cobria. A minha justiça era como um manto e um diadema.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15Eu era olhos para o cego, e pés para o coxo.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16Eu era um pai para os necessitados. Eu investigava a causa daquele que eu não conhecia.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17Eu quebrava os queixos do injusto e arrancava a presa dos seus dentes.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18Então eu dizia: 'Morrerei na minha própria casa, contarei os meus dias como a areia.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19A minha raiz se estende até as águas. O orvalho repousa a noite toda sobre o meu ramo.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20A minha glória é renovada em mim. O meu arco se renova na minha mão.'
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21“Os homens me ouviam, esperavam, e guardavam silêncio para ouvir o meu conselho.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22Depois das minhas palavras, eles não falavam mais. O meu discurso caía sobre eles.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23Eles esperavam por mim como pela chuva. Suas bocas bebiam como da chuva de primavera.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24Eu sorria para eles quando não tinham confiança. Eles não rejeitavam a luz do meu rosto.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25Eu escolhia o caminho deles, e me assentava como chefe. Eu vivia como um rei no exército, como quem consola os enlutados.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.