Йова 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1Addidit quoque Job, assumens parabolam suam, et dixit:
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2[Quis mihi tribuat ut sim juxta menses pristinos, secundum dies quibus Deus custodiebat me?
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3Quando splendebat lucerna ejus super caput meum, et ad lumen ejus ambulabam in tenebris:
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4sicut fui in diebus adolescentiæ meæ, quando secreto Deus erat in tabernaculo meo:
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5quando erat Omnipotens mecum, et in circuitu meo pueri mei:
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6quando lavabam pedes meos butyro, et petra fundebat mihi rivos olei:
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7quando procedebam ad portam civitatis, et in platea parabant cathedram mihi.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8Videbant me juvenes, et abscondebantur: et senes assurgentes stabant.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9Principes cessabant loqui, et digitum superponebant ori suo.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10Vocem suam cohibebant duces, et lingua eorum gutturi suo adhærebat.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11Auris audiens beatificabat me, et oculus videns testimonium reddebat mihi:
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12eo quod liberassem pauperem vociferantem, et pupillum cui non esset adjutor.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13Benedictio perituri super me veniebat, et cor viduæ consolatus sum.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14Justitia indutus sum, et vestivi me, sicut vestimento et diademate, judicio meo.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15Oculus fui cæco, et pes claudo.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16Pater eram pauperum, et causam quam nesciebam diligentissime investigabam.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17Conterebam molas iniqui, et de dentibus illius auferebam prædam.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18Dicebamque: In nidulo meo moriar, et sicut palma multiplicabo dies.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19Radix mea aperta est secus aquas, et ros morabitur in messione mea.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20Gloria mea semper innovabitur, et arcus meus in manu mea instaurabitur.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21Qui me audiebant, expectabant sententiam, et intenti tacebant ad consilium meum.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22Verbis meis addere nihil audebant, et super illos stillabat eloquium meum.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23Expectabant me sicut pluviam, et os suum aperiebant quasi ad imbrem serotinum.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24Siquando ridebam ad eos, non credebant: et lux vultus mei non cadebat in terram.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25Si voluissem ire ad eos, sedebam primus: cumque sederem quasi rex, circumstante exercitu, eram tamen mœrentium consolator.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.