Йова 31
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1[Pepigi fœdus cum oculis meis, ut ne cogitarem quidem de virgine.
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2Quam enim partem haberet in me Deus desuper, et hæreditatem Omnipotens de excelsis?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3Numquid non perditio est iniquo, et alienatio operantibus injustitiam?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4Nonne ipse considerat vias meas, et cunctos gressus meos dinumerat?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5Si ambulavi in vanitate, et festinavit in dolo pes meus,
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6appendat me in statera justa, et sciat Deus simplicitatem meam.
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7Si declinavit gressus meus de via, et si secutum est oculos meos cor meum, et si manibus meis adhæsit macula,
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8seram, et alius comedat, et progenies mea eradicetur.
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9Si deceptum est cor meum super muliere, et si ad ostium amici mei insidiatus sum,
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10scortum alterius sit uxor mea, et super illam incurventur alii.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11Hoc enim nefas est, et iniquitas maxima.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12Ignis est usque ad perditionem devorans, et omnia eradicans genimina.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13Si contempsi subire judicium cum servo meo et ancilla mea, cum disceptarent adversum me:
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14quid enim faciam cum surrexerit ad judicandum Deus? et cum quæsierit, quid respondebo illi?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15Numquid non in utero fecit me, qui et illum operatus est, et formavit me in vulva unus?
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16Si negavi quod volebant pauperibus, et oculos viduæ expectare feci;
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17si comedi buccellam meam solus, et non comedit pupillus ex ea
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18(quia ab infantia mea crevit mecum miseratio, et de utero matris meæ egressa est mecum);
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19si despexi pereuntem, eo quod non habuerit indumentum, et absque operimento pauperem;
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20si non benedixerunt mihi latera ejus, et de velleribus ovium mearum calefactus est;
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21si levavi super pupillum manum meam, etiam cum viderem me in porta superiorem:
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22humerus meus a junctura sua cadat, et brachium meum cum suis ossibus confringatur.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23Semper enim quasi tumentes super me fluctus timui Deum, et pondus ejus ferre non potui.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24Si putavi aurum robur meum, et obrizo dixi: Fiducia mea;
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25si lætatus sum super multis divitiis meis, et quia plurima reperit manus mea;
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26si vidi solem cum fulgeret, et lunam incedentem clare,
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27et lætatum est in abscondito cor meum, et osculatus sum manum meam ore meo:
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28quæ est iniquitas maxima, et negatio contra Deum altissimum.
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29Si gavisus sum ad ruinam ejus qui me oderat, et exsultavi quod invenisset eum malum:
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30non enim dedi ad peccandum guttur meum, ut expeterem maledicens animam ejus.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31Si non dixerunt viri tabernaculi mei: Quis det de carnibus ejus, ut saturemur?
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32foris non mansit peregrinus: ostium meum viatori patuit.
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33Si abscondi quasi homo peccatum meum, et celavi in sinu meo iniquitatem meam;
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34si expavi ad multitudinem nimiam, et despectio propinquorum terruit me: et non magis tacui, nec egressus sum ostium.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35Quis mihi tribuat auditorem, ut desiderium meum audiat Omnipotens, et librum scribat ipse qui judicat,
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36ut in humero meo portem illum, et circumdem illum quasi coronam mihi?
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37Per singulos gradus meos pronuntiabo illum, et quasi principi offeram eum.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38Si adversum me terra mea clamat, et cum ipsa sulci ejus deflent:
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39si fructus ejus comedi absque pecunia, et animam agricolarum ejus afflixi:
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40pro frumento oriatur mihi tribulus, et pro hordeo spina.] Finita sunt verba Job.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.