Йова 31
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Londona Biblio (Esperanto, 1910)
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1Mi faris interligon kun miaj okuloj, Ke mi ne atentu virgulinon.
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2Kia estas la parto, kiun donas Dio de supre? Kaj kion destinas la Plejpotenculo el la altaj sferoj?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3Ĉu ne malfeliĉon al malpiulo, Kaj forpuŝon de malbonagantoj?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4Ĉu Li ne vidas mian konduton, Ne kalkulas ĉiujn miajn paŝojn?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5Ĉu mi iradis en malvero, Kaj miaj piedoj rapidis al trompo?
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6Li pesu min per justa pesilo, Kaj tiam Dio konvinkiĝos pri mia senkulpeco.
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7Se mia paŝo forkliniĝis de la vojo, Se mia koro sekvis miajn okulojn, Kaj se al mia mano algluiĝis makulo:
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8Tiam mi semu kaj alia manĝu, Kaj mia idaro elradikiĝu.
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9Se mia koro forlogiĝis al virino, Kaj mi kaŝe atendis ĉe la pordo de mia amiko:
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10Tiam mia edzino estu adultigata de aliulo, Kaj aliuloj kliniĝu super ŝi.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11Ĉar tio estus malvirto, Tio estus krimo, kiun devas puni juĝistoj.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12Tio estas fajro, kiu ekstermas ĝis la abismo, Kaj mian tutan akiritaĵon ĝi elradikigus.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13Ĉu mi malŝatis la rajton de mia servisto aŭ de mia servistino, Kiam ili havis juĝan aferon kun mi?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14Tiam kion mi farus, kiam Dio leviĝus? Kaj kion mi respondus al Li, kiam Li esplordemandus?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15Lin kreis ja Tiu sama, kiu kreis min en la ventro, Kaj Tiu sama pretigis en la ventro ankaŭ lin.
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16Ĉu mi rifuzis la deziron de senhavuloj? Aŭ ĉu mi turmentis la okulojn de vidvino?
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17Ĉu mian panpecon mi manĝis sola? Ĉu ne manĝis de ĝi ankaŭ orfo?
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18Ĉar detempe de mia juneco mi estis kiel patro, Kaj de post la eliro el la ventro de mia patrino mi estis gvidisto.
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19Kiam mi vidis malfeliĉulon sen vesto Kaj malriĉulon sen kovro,
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20Ĉu tiam ne benis min liaj lumboj, Ĉu li ne estis varmigata per la lano de miaj ŝafoj?
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21Se mi levis mian manon kontraŭ orfon, Ĉar mi vidis en la pordego helpon al mi,
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22En tia okazo mia ŝultro defalu de la dorso, Kaj mia brako rompiĝu de kano.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23Ĉar mi timas la punon de Dio, Kaj ĝian pezon mi ne povus elteni.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24Ĉu mi faris la oron mia espero, Kaj la orbulon mi nomis mia fido?
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25Ĉu mi ĝojis, ke mia riĉeco estas granda Kaj ke mia mano multe akiris?
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26Kiam mi vidis la lumon brilantan Kaj la lunon majeste irantan,
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27Ĉu tiam sekrete forlogiĝis mia koro Kaj mi sendis kisojn per mia mano?
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28Ankaŭ tio estus krimo juĝinda, Ĉar mi forneus per tio Dion en la alto.
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29Ĉu mi ĝojis pri malfeliĉo de mia malamiko? Aŭ ĉu mi estis ravita, se lin trafis malbono?
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30Mi ne permesis al mia gorĝo peki Per eldiro de malbeno kontraŭ lia animo.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31Ĉu la homoj de mia tendo ne diris: Ho, se oni ne satiĝus de lia karno!
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32Ne noktis fremdulo sur la strato; Miajn pordojn mi malfermadis al migrantoj.
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33Ĉu mi hommaniere kovradis miajn kulpojn, Por kaŝi en mia brusto miajn pekojn?
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34En tia okazo mi timus grandan homamason, Kaj malestimo de familioj min timigus; Mi silentus, kaj ne elirus ekster la pordon.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35Ho, se iu aŭskultus min! Jen estas mia signo; la Plejpotenculo respondu al mi. Se mia akuzanto skribus libron,
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36Mi portus ĝin sur mia ŝultro, Mi metus ĝin sur min kiel kronon,
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37Mi raportus al li pri la nombro de miaj paŝoj; Mi alproksimiĝus al li kiel al princo.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38Se mia lando kriis kontraŭ mi, Kaj ĝiaj sulkoj ploris,
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39Se ĝiajn fruktojn mi manĝis senpage, Kaj mi afliktis la animon de ĝiaj mastroj:
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40Tiam anstataŭ tritiko kresku por mi kardo, Kaj anstataŭ hordeo dornoj. Finiĝis la paroloj de Ijob.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.