Йова 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Londona Biblio (Esperanto, 1910)
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
1Difinita estas ja por la homo la limtempo sur la tero, Kaj liaj tagoj estas kiel la tagoj de dungito.
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
2Kiel sklavo, kiu sopiras al ombro, Kaj kiel dungito, kiu atendas sian pagon,
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
3Tiel mi ricevis sorte monatojn vantajn, Kaj noktoj turmentaj estas nombritaj al mi.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
4Kiam mi kuŝiĝas, mi diras: Kiam mi leviĝos? Sed la vespero fariĝas longa, kaj mi satiĝas de maltrankvileco ĝis la tagiĝo.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
5Mia korpo estas kovrita de vermoj kaj de pecoj da tero; Mia haŭto krevis kaj putras.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
6Miaj tagoj forflugis pli facile, ol bobeno de teksisto, Kaj pasis, lasinte nenian esperon.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
7Memoru, ke mia vivo estas bloveto, Ke miaj okuloj ne plu revidos bonon;
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
8Ne plu revidos min okulo de vidanto; Vi volos ekrigardi min, sed mi jam ne ekzistos.
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
9Nubo pasas kaj foriras; Tiel ne plu revenas tiu, kiu iris en Ŝeolon;
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
10Li ne plu revenas en sian domon; Lia loko ne plu rekonos lin.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
11Tial mi ne detenos mian buŝon; Mi parolos en la premiteco de mia spirito, Mi plendos en la maldolĉeco de mia animo.
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
12Ĉu mi estas maro aŭ mara monstro, Ke Vi starigis gardon por mi?
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
13Kiam mi pensas, ke mia lito min konsolos, Ke mia kuŝejo plifaciligos mian suferadon,
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
14Tiam Vi teruras min per sonĝoj, Timigas min per vizioj;
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
15Kaj mia animo deziras sufokiĝon, Miaj ostoj la morton.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
16Tedis al mi; ne eterne mi vivu; Forlasu min, ĉar miaj tagoj estas vantaĵo.
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
17Kio estas homo, ke Vi faras lin granda, Ke Vi zorgas pri li,
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
18Ke Vi rememoras lin ĉiumatene, Elprovas lin ĉiumomente?
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
19Kial Vi ne deturnas Vin de mi, Ne lasas min libera eĉ tiom, ke mi povu engluti mian salivon?
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
20Se mi pekis, kion mi per tio faris al Vi, ho gardanto de la homoj? Kial Vi faris min celo de Viaj atakoj, Ke mi fariĝis ŝarĝo por mi mem?
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
21Kaj kial Vi ne deprenas mian pekon, ne pardonas mian malbonagon? Jen mi ja baldaŭ kuŝos en la tero; Kaj kiam Vi morgaŭ serĉos min, mi ne ekzistos.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.