Йова 37
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Londona Biblio (Esperanto, 1910)
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
1Pri tio tremas mia koro Kaj saltas de sia loko.
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
2Aŭskultu atente en la bruo Lian voĉon, Kaj la sonojn, kiuj eliras el Lia buŝo.
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
3Sub la tutan ĉielon Li kurigas tion, Kaj Sian lumon al la randoj de la tero.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
4Post ĝi ekbruas la tondro; Li tondras per Sia majesta voĉo, Kaj oni ne povas tion haltigi, kiam aŭdiĝas Lia voĉo.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
5Mirinde tondras Dio per Sia voĉo; Li faras ion grandan, sed ne konatan.
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
6Al la neĝo Li diras: Falu sur la teron; Ankaŭ al la pluvego, al Siaj fortaj pluvegoj.
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
7Sur la manon de ĉiu homo Li metas sigelon, Por ke ĉiuj homoj sciu Lian faron.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
8La sovaĝa besto iras en sian kavon Kaj restas en sia loĝejo.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
9El la sudo venas ventego, Kaj de la nordo venas malvarmo.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
10De la spiro de Dio venas frosto, Kaj vasta akvo fariĝas kvazaŭ fandaĵo.
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
11La nubojn Li pezigas per akvo, Kaj nubo disŝutas Lian lumon.
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
12Li direktas ilin ĉirkaŭen, kien Li volas, Por ke ili plenumu ĉion, kion Li ordonas al ili, sur la tero:
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
13Ĉu por puno de ia lando, Ĉu por favorkoraĵo Li ilin direktas.
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
14Atentu tion, Ijob; Staru, kaj konsideru la miraklojn de Dio.
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
15Ĉu vi scias, kiamaniere Dio agigas ilin Kaj aperigas lumon el Sia nubo?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
16Ĉu vi komprenas, ĉe la distiro de nubo, La miraklojn de Tiu, kiu estas la plej perfekta en la sciado?
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
17Kiamaniere viaj vestoj varmiĝas, Kiam la tero kvietiĝas de sude?
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
18Ĉu vi povas etendi kun Li la ĉielon, Firman kiel fandita spegulo?
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
19Sciigu al ni, kion ni devas diri al Li; Mi nenion povas elkonjekti pro mallumo.
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
20Ĉu estos rakontita al Li tio, kion mi parolas? Se iu parolos, li pereos.
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
21Nun oni ne povas rigardi la lumon, kiu hele lumas en la ĉielo, Kiam la vento pasas kaj purigas ĝin.
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
22De norde venas oro; Ĉirkaŭ Dio estas terura brilo.
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
23La Plejpotenculon ni ne povas kompreni. Li estas granda en forto, justo, kaj vero; Li neniun premas.
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
24Tial respektegas Lin la homoj; Kaj Li atentas neniun el la saĝuloj.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.