Йова 37
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
1Des entsetzt sich mein Herz und bebt.
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
2O höret doch, wie der Donner zürnt, und was für Gespräch von seinem Munde ausgeht!
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
3Er läßt ihn hinfahren unter allen Himmeln, und sein Blitz scheint auf die Enden der Erde.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
4Ihm nach brüllt der Donner, und er donnert mit seinem großen Schall; und wenn sein Donner gehört wird, kann man's nicht aufhalten.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
5Gott donnert mit seinem Donner wunderbar und tut große Dinge und wird doch nicht erkannt.
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
6Er spricht zum Schnee, so ist er bald auf Erden, und zum Platzregen, so ist der Platzregen da mit Macht.
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
7Aller Menschen Hand hält er verschlossen, daß die Leute lernen, was er tun kann.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
8Das wilde Tier geht in seine Höhle und bleibt an seinem Ort.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
9Von Mittag her kommt Wetter und von Mitternacht Kälte.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
10Vom Odem Gottes kommt Frost, und große Wasser ziehen sich eng zusammen.
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
11Die Wolken beschwert er mit Wasser, und durch das Gewölk bricht sein Licht.
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
12Er kehrt die Wolken, wo er hin will, daß sie schaffen alles, was er ihnen gebeut, auf dem Erdboden:
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
13es sei zur Züchtigung über ein Land oder zur Gnade, läßt er sie kommen.
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
14Da merke auf, Hiob, stehe und vernimm die Wunder Gottes!
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
15Weißt du wie Gott solches über sie bringt und wie er das Licht aus seinen Wolken läßt hervorbrechen?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
16Weißt du wie sich die Wolken ausstreuen, die Wunder des, der vollkommen ist an Wissen?
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
17Du, des Kleider warm sind, wenn das Land still ist vom Mittagswinde,
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
18ja, du wirst mit ihm den Himmel ausbreiten, der fest ist wie ein gegossener Spiegel.
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
19Zeige uns, was wir ihm sagen sollen; denn wir können nichts vorbringen vor Finsternis.
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
20Wer wird ihm erzählen, daß ich wolle reden? So jemand redet, der wird verschlungen.
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
21Jetzt sieht man das Licht nicht, das am Himmel hell leuchtet; wenn aber der Wind weht, so wird's klar.
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
22Von Mitternacht kommt Gold; um Gott her ist schrecklicher Glanz.
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
23Den Allmächtigen aber können wir nicht finden, der so groß ist von Kraft; das Recht und eine gute Sache beugt er nicht.
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
24Darum müssen ihn fürchten die Leute; und er sieht keinen an, wie weise sie sind.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.