Йова 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1І відповів Йов і сказав:
1Hiob antwortete und sprach:
2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
2Ich habe solches oft gehört. Ihr seid allzumal leidige Tröster!
3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
3Wollen die leeren Worte kein Ende haben? Oder was macht dich so frech, also zu reden?
4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
4Ich könnte auch wohl reden wie ihr. Wäre eure Seele an meiner Statt, so wollte ich auch Worte gegen euch zusammenbringen und mein Haupt also über euch schütteln.
5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
5Ich wollte euch stärken mit dem Munde und mit meinen Lippen trösten.
6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
6Aber wenn ich schon rede, so schont mein der Schmerz nicht; lasse ich's anstehen so geht er nicht von mir.
7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
7Nun aber macht er mich müde und verstört alles, was ich bin.
8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
8Er hat mich runzlig gemacht, das zeugt wider mich; und mein Elend steht gegen mich auf und verklagt mich ins Angesicht.
9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
9Sein Grimm zerreißt, und der mir gram ist, beißt die Zähne über mich zusammen; mein Widersacher funkelt mit seinen Augen auf mich.
10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
10Sie haben ihren Mund aufgesperrt gegen mich und haben mich schmählich auf meine Backen geschlagen; sie haben ihren Mut miteinander an mir gekühlt.
11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
11Gott hat mich übergeben dem Ungerechten und hat mich in der Gottlosen Hände kommen lassen.
12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
12Ich war in Frieden, aber er hat mich zunichte gemacht; er hat mich beim Hals genommen und zerstoßen und hat mich zum Ziel aufgerichtet.
13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
13Er hat mich umgeben mit seinen Schützen; er hat meine Nieren gespalten und nicht verschont; er hat meine Galle auf die Erde geschüttet.
14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
14Er hat mir eine Wunde über die andere gemacht; er ist an mich gelaufen wie ein Gewaltiger.
15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
15Ich habe einen Sack um meine Haut genäht und habe mein Horn in den Staub gelegt.
16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —
16Mein Antlitz ist geschwollen von Weinen, und meine Augenlider sind verdunkelt,
17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
17wiewohl kein Frevel in meiner Hand ist und mein Gebet ist rein.
18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
18Ach Erde, bedecke mein Blut nicht! und mein Geschrei finde keine Ruhestätte!
19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
19Auch siehe da, meine Zeuge ist mein Himmel; und der mich kennt, ist in der Höhe.
20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
20Meine Freunde sind meine Spötter; aber mein Auge tränt zu Gott,
21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
21daß er entscheiden möge zwischen dem Mann und Gott, zwischen dem Menschenkind und seinem Freunde.
22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
22Denn die bestimmten Jahre sind gekommen, und ich gehe hin des Weges, den ich nicht wiederkommen werde.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.