Йова 31
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1Ich habe einen Bund gemacht mit meinen Augen, daß ich nicht achtete auf eine Jungfrau.
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2Was gäbe mir Gott sonst als Teil von oben und was für ein Erbe der Allmächtige in der Höhe?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3Wird nicht der Ungerechte Unglück haben und ein Übeltäter verstoßen werden?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4Sieht er nicht meine Wege und zählt alle meine Gänge?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5Habe ich gewandelt in Eitelkeit, oder hat mein Fuß geeilt zum Betrug?
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6So wäge man mich auf der rechten Waage, so wird Gott erfahren meine Unschuld.
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7Ist mein Gang gewichen aus dem Wege und mein Herz meinen Augen nachgefolgt und klebt ein Flecken an meinen Händen,
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8so müsse ich säen, und ein andrer esse es; und mein Geschlecht müsse ausgewurzelt werden.
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9Hat sich mein Herz lassen reizen zum Weibe und habe ich an meines Nächsten Tür gelauert,
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10so müsse mein Weib von einem andern geschändet werden, und andere müssen bei ihr liegen;
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11denn das ist ein Frevel und eine Missetat für die Richter.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12Denn das wäre ein Feuer, das bis in den Abgrund verzehrte und all mein Einkommen auswurzelte.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13Hab ich verachtet das Recht meines Knechtes oder meiner Magd, wenn sie eine Sache wider mich hatten?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14Was wollte ich tun, wenn Gott sich aufmachte, und was würde ich antworten, wenn er heimsuchte?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15Hat ihn nicht auch der gemacht, der mich in Mutterleibe machte, und hat ihn im Schoße ebensowohl bereitet?
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16Habe ich den Dürftigen ihr Begehren versagt und die Augen der Witwe lassen verschmachten?
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17Hab ich meinen Bissen allein gegessen, und hat nicht der Waise auch davon gegessen?
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18Denn ich habe mich von Jugend auf gehalten wie ein Vater, und von meiner Mutter Leib an habe ich gerne getröstet.
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19Hab ich jemand sehen umkommen, daß er kein Kleid hatte, und den Armen ohne Decke gehen lassen?
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20Haben mich nicht gesegnet seine Lenden, da er von den Fellen meiner Lämmer erwärmt ward?
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21Hab ich meine Hand an den Waisen gelegt, weil ich sah, daß ich im Tor Helfer hatte?
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22So falle meine Schulter von der Achsel, und mein Arm breche von der Röhre.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23Denn ich fürchte Gottes Strafe über mich und könnte seine Last nicht ertragen.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24Hab ich das Gold zu meiner Zuversicht gemacht und zu dem Goldklumpen gesagt: “Mein Trost”?
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25Hab ich mich gefreut, daß ich großes Gut hatte und meine Hand allerlei erworben hatte?
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26Hab ich das Licht angesehen, wenn es hell leuchtete, und den Mond, wenn er voll ging,
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27daß ich mein Herz heimlich beredet hätte, ihnen Küsse zuzuwerfen mit meiner Hand?
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28was auch eine Missetat ist vor den Richtern; denn damit hätte ich verleugnet Gott in der Höhe.
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29Hab ich mich gefreut, wenn's meinem Feind übel ging, und habe mich überhoben, darum daß ihn Unglück betreten hatte?
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30Denn ich ließ meinen Mund nicht sündigen, daß ich verwünschte mit einem Fluch seine Seele.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31Haben nicht die Männer in meiner Hütte müssen sagen: “Wo ist einer, der von seinem Fleisch nicht wäre gesättigt worden?”
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32Draußen mußte der Gast nicht bleiben, sondern meine Tür tat ich dem Wanderer auf.
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33Hab ich meine Übertretungen nach Menschenweise zugedeckt, daß ich heimlich meine Missetat verbarg?
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34Habe ich mir grauen lassen vor der großen Menge, und hat die Verachtung der Freundschaften mich abgeschreckt, daß ich stille blieb und nicht zur Tür ausging?
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35O hätte ich einen, der mich anhört! Siehe, meine Unterschrift, der Allmächtige antworte mir!, und siehe die Schrift, die mein Verkläger geschrieben!
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36Wahrlich, dann wollte ich sie auf meine Achsel nehmen und mir wie eine Krone umbinden;
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37ich wollte alle meine Schritte ihm ansagen und wie ein Fürst zu ihm nahen.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38Wird mein Land gegen mich schreien und werden miteinander seine Furchen weinen;
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39hab ich seine Früchte unbezahlt gegessen und das Leben der Ackerleute sauer gemacht:
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40so mögen mir Disteln wachsen für Weizen und Dornen für Gerste. Die Worte Hiobs haben ein Ende.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.