Йова 31
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1Фэкусем ун легэмынт ку окий мей, ши ну мь-аш фи оприт привириле асупра уней фечоаре.
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2Дар че соартэ мь-а пэстрат Думнезеу де сус? Че моштенире мь-а тримис Чел Атотпутерник дин черурь?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3Пеиря ну-й оаре пентру чел рэу ши ненорочиря пентру чей че фак фэрэделеӂе?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4Н-а куноскут Думнезеу кэиле меле? Ну мь-а нумэрат Ел тоць паший мей?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5Дакэ ам умблат ку минчуна, дакэ мь-а алергат пичорул дупэ ыншелэчуне,
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6сэ мэ кынтэряскэ Думнезеу ын кумпэна челор фэрэ приханэ, ши-мь ва ведя неприхэниря!
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7Де ми с-а абэтут пасул де пе каля чя дряптэ, де мь-а урмат инима окий, де с-а липит врео ынтинэчуне де мыниле меле,
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8атунч еу сэ семэн, ши алтул сэ сечере ши одраслеле меле сэ фие дезрэдэчинате!
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9Дакэ мь-а фост амэӂитэ инима де врео фемее, дакэ ам пындит ла уша апроапелуй меу,
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10атунч невастэ-мя сэ мачине пентру алтул ши с-о нечинстяскэ алций!
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11Кэч ачаста ар фи фост о нелеӂюире, о фэрэделеӂе вредникэ сэ фие педепситэ де жудекэторь,
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12ун фок каре мистуе пынэ ла нимичире ши каре мь-ар фи прэпэдит тоатэ богэция.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13Де аш фи несокотит дрептул слуӂий сау служничей меле кынд се черта ку мине,
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14че аш путя сэ фак кынд Се ридикэ Думнезеу? Че аш путя рэспунде кынд педепсеште Ел?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15Чел че м-а фэкут пе мине ын пынтечеле мамей меле ну л-а фэкут ши пе ел? Оаре ну не-а ынтокмит ачелашь Думнезеу ын пынтечеле мамей?
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16Дакэ н-ам дат сэрачилор че-мь черяу, дакэ ам фэкут сэ се топяскэ де плынс окий вэдувей,
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17дакэ мь-ам мынкат сингур пыня, фэрэ ка орфанул сэ фи авут ши ел партя луй дин еа,
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18еу, каре дин тинереце л-ам крескут ка ун татэ, еу, каре де ла наштере ам сприжинит пе вэдувэ;
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19дакэ ам вэзут пе чел ненорочит дукынд липсэ де хайне, пе чел липсит неавынд ынвелитоаре,
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20фэрэ ка инима луй сэ мэ фи бинекувынтат, фэрэ сэ фи фост ынкэлзит де лына меилор мей;
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21дакэ ам ридикат мына ымпотрива орфанулуй, пентру кэ мэ симцям сприжинит де жудекэторь,
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22атунч сэ ми се дезлипяскэ умэрул де ла ынкеетурэ, сэ-мь кадэ брацул ши сэ се сфэрыме!
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23Кэч мэ темям де педяпса луй Думнезеу ши ну путям лукра астфел дин причина мэрецией Луй.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24Дакэ мь-ам пус ынкредеря ын аур, дакэ ам зис аурулуй: ‘Ту ешть нэдеждя мя’,
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25дакэ м-ам ынгымфат де мэримя аверилор меле, де мулцимя богэциилор пе каре ле добындисем,
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26дакэ ам привит соареле кынд стрэлучя, луна кынд ынаинта мэряцэ
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27ши дакэ ми с-а лэсат амэӂитэ инима ын тайнэ, дакэ ле-ам арункат сэрутэрь, дукынду-мь мына ла гурэ –
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28ши ачаста есте тот о фэрэделеӂе каре требуе педепситэ де жудекэторь, кэч м-аш фи лепэдат де Думнезеул чел де сус –,
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29дакэ м-ам букурат де ненорочиря врэжмашулуй меу, дакэ ам сэрит де букурие кынд л-а атинс ненорочиря,
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30еу, каре н-ам дат вое лимбий меле сэ пэкэтуяскэ, сэ-й чарэ моартя ку блестем,
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31дакэ ну зичяу оамений дин кортул меу: ‘Унде есте чел че ну с-а сэтурат дин карня луй?’,
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32дакэ петречя стрэинул ноаптя афарэ, дакэ ну мь-аш фи дескис уша сэ интре кэлэторул,
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33дакэ мь-ам аскунс фэрэделеӂиле, ка оамений, ши мь-ам ынкис нелеӂюириле ын сын,
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34пентру кэ мэ темям де мулциме, пентру кэ мэ темям де диспрецул фамилиилор, цинынду-мэ деопарте ши некутезынд сэ-мь трек прагул…
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35О, де аш гэси пе чинева сэ м-аскулте! Ятэ апэраря мя, искэлитэ де мине: сэ-мь рэспундэ Чел Атотпутерник! Чине-мь ва да плынӂеря искэлитэ де потривникул меу?
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36Ка сэ-й порт скрисоаря пе умэр, с-о лег де фрунтя мя ка о кунунэ;
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37сэ-й дау сокотялэ де тоць паший мей, сэ мэ апропий де ел ка ун домн.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38Дакэ пэмынтул меу стригэ ымпотрива мя ши дакэ бразделе луй варсэ лакримь;
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39дакэ й-ам мынкат родул фэрэ сэ-л фи плэтит ши дакэ ам ынтристат суфлетул векилор луй стэпынь,
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40атунч сэ кряскэ спинь дин ел ын лок де грыу ши негинэ ын лок де орз!” Сфыршитул кувинтелор луй Йов.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.