Йова 31
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Baibal Olcim (Matupi Chin)
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
1Paipi te ka mik neh ka saii dongah me tlam lae oila te ka yakming eh?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
2A so lamkah Pathen khoyo neh hmuensang lamkah Tlungthang rho te menim?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
3Boethae ham rhainah neh boethae aka saii ham yoethaenah moenih a?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
4Amah loh ka longpuei a hmuh tih ka khokan boeih he a tae moenih a?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
5A poeyoek taengah ka pongpa tih ka kho loh a hlangthai palat taengla a tawn uh atah,
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
6Duengnah cooi dongah kai n'khiing saeh lamtah Pathen loh ka muelhtuetnah ming saeh.
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
7Longpuei lamloh ka khokan a buung atah, ka mik hnukah ka lungbuei cet tih ka kut dongah a lolhmaih a kap atah,
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
8ka soem vaengah a tloe loh ca saeh lamtah ka cadil rhoek te ha uh saeh.
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
9Huta loh ka lungbuei a hlae tih ka hui kah thohka ah ka rhongngol atah,
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
10Ka yuu loh a tloe la kuelh saeh lamtah a taengah hlang tloe bakop mai saeh.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
11Te dongah te khonuen rhamtat neh te te thaesainah rhokhan ni.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
12Te hmai loh Abaddon duela a hlawp tih ka cangvuei te boeih ha.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
13Ka salpa neh ka salnu loh kai taengah a tuituk vaengah tiktamnah ka hnawt atah,
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
14Pathen a thoh vaengah balae ka saii vetih n'hip vaengah amah te metlam ol ka mael eh?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
15Bungko khuiah kai aka saii loh anih a saii moenih a? Kaimih he bung khuiah pakhat la n'cuen sak.
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
16tattloel kah kongaih te ka hloh pah tih nuhmai mik te ka khah sak koinih,
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
17Kamah buhkam te kamah bueng loh ka caak tih cadah loh ca pawt koinih,
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
18Ka camoe lamloh napa bangla ka taengah pantai tih nuhmai khaw a nu bung lamloh ka mawt.
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
19Pueinak mueh tih himbai tling la aka milh khodaeng te ka hmuh mai tih,
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
20A pumpu, a pumpu ah kai n'uem uh vaengah ka tu mul neh ka hlung pawt mai koinih,
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
21Vongka ah kai bomkung te ka hmuh vaengah ka kut he cadah soah ka ka thueng atah,
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
22ka laengpang he a hnuk lamloh rhul saeh lamtah ka ban a cung dong lamloh tlawt mai saeh.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
23Pathen taengkah rhainah te kai ham ka birhihnah la a om dongah a boeimangnah te ka noeng moenih.
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
24Sui te ka uepnah la ka khueh tih sui cilh te ka pangtungnah la ka thui koinih,
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
25Ka thadueng len tih ka kut loh a khuet la a hmuh dongah ka kokhahnah atah,
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
26Vangnah dongah a thangthen tih hla vang a thoeih te ka hmuh vaengah,
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
27ka lungbuei he yinhnuk ah hloih tih ka kut loh ka ka te mok koinih.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
28He khaw a so kah Pathen taengah ka basa la om vetih thaesainah lai la om ni.
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
29Ka lunguet kah yoethaenah dongah ka kohoe tih yoethae loh anih taengla a thoeng te ka haenghang puei atah,
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
30A hinglu te thaephoeinah neh hoe hamla ka ka he laihmu la ka khueh aih moenih.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
31Ka dap kah hlang rhoek loh, “U long nim a maeh te a cung pawt la a paek eh?” a ti uh moenih a?
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
32Ka thohkhaih kah yinlai te caehlong ka ong pah tih vongvoel ah a rhaeh moenih.
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
33Hlang bangla ka boekoeknah ka dah tih, kai kathaesainah he ka thindang ah ka det mai akhaw,
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
34hlangping te yet taengah ka sarhing tih huiko kah nueihbu loh kai n'rhihyawp sak. Te dongah ka kuemsuem tih thohka la ka moe pawh.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
35Kai taengkah aka hnatun la kamah taengah u long nim m'paek lah mako? Ka kutha he Tlungthang loh kai n'doo saeh lamtah ka tuituknah he hlang loh cabu la daek saeh.
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
36Te te ka laengpang ah ka koh vetih te te ka soah rhuisam la ka laikoeinah het mahpawt nim?
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
37Ka khokan tarhing la a taengah ka puen lah vetih anih te rhaengsang bangla ka paan lah mako.
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
38Ka khohmuen loh kai m'pang thil tih a kong te rhenten rhap koinih,
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
39A thadueng te tangka mueh la ka caak tih a kungmah kah hinglu ka yawn sak atah,
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
40Cang yueng la mutlo hling, cangtun yueng la saeldol khaw poe saeh,” a ti. Job kah ol bawt coeng.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.