Йова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
1Дупэ ачея, Йов а дескис гура ши а блестемат зиуа ын каре с-а нэскут.
2І почав Йов говорити:
2А луат кувынтул ши а зис:
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
3„Блестемате сэ фие зиуа ын каре м-ам нэскут ши ноаптя каре а зис: ‘С-а зэмислит ун копил де парте бэрбэтяскэ!’
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
4Префакэ-се ын ынтунерик зиуа ачея, сэ ну Се ынгрижяскэ Думнезеу де еа дин чер ши сэ ну май стрэлучяскэ лумина песте еа!
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
5С-о куприндэ ынтунерикул ши умбра морций, норь грошь сэ винэ песте еа ши негурь де песте зи с-о ынспэймынте!
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
6Ноаптя ачея! С-о акопере ынтунерикул, сэ пярэ дин ан, сэ ну май фие нумэратэ ынтре лунь!
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
7Да, стярпэ сэ фие ноаптя ачея, дукэ-се веселия дин еа!
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
8Блестематэ сэ фие де чей че блестемэ зилеле, де чей че штиу сэ ынтэрыте левиатанул;
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
9сэ се ынтунече стелеле дин амургул ей, ын задар сэ аштепте лумина ши сэ ну май вадэ ӂенеле зорилор зилей!
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
10Кэч н-а ынкис пынтечеле каре м-а зэмислит, нич н-а аскунс суферинца динаинтя окилор мей.
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
11Де че н-ам мурит ын пынтечеле мамей меле? Де че ну мь-ам дат суфлетул ла еширя дин пынтечеле ей?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
12Де че ам гэсит ӂенункь каре сэ мэ примяскэ? Ши цыце каре сэ-мь дя лапте?
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
13Акум аш фи кулкат, аш фи лиништит, аш дорми ши м-аш одихни
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
14ку ымпэраций ши чей марь де пе пэмынт, каре шь-ау зидит фалниче морминте,
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
15ку домниторий каре авяу аур ши шь-ау умплут каселе ку арӂинт.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
16Сау н-аш май фи ын вяцэ, аш фи ка о стырпитурэ ынгропатэ, ка ниште копий каре н-ау вэзут лумина!
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
17Аколо ну те май некэжеск чей рэй, аколо се одихнеск чей слеиць де путерь.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
18Аколо чей пушь ын ланцурь сунт лэсаць тоць ын паче, ну май ауд гласул асуприторулуй;
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
19чел май мик ши чел маре сунт тот уна аколо, ши робул скапэ де стэпынул сэу.
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
20Пентру че дэ Думнезеу луминэ челуй че суферэ ши вяцэ челор амэрыць ла суфлет,
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
21каре аштяптэ моартя, ши ну вине, мэкар кэ о дореск май мулт декыт о комоарэ,
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
22каре н-ар май путя де букурие ши де веселие дакэ ар гэси мормынтул?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
23Пентру че, зик, дэ Ел луминэ омулуй каре ну штие ынкотро сэ мяргэ, пе каре ыл ынгрэдеште Думнезеу дин тоате пэрциле?
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
24Суспинеле ымь сунт храна де тоате зилеле ши жаля ми се варсэ ка апа.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
25Де че мэ тем, ачея ми се ынтымплэ; де че мь-е фрикэ, де ачея ам парте!
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
26Н-ам нич линиште, нич паче, нич одихнэ, ши неказул дэ песте мине.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.