Йова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
1Потом отвори уста своја Јов и стаде клети дан свој.
2І почав Йов говорити:
2И проговоривши Јов рече:
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
3Не било дана у који се родих, и ноћи у којој рекоше: Роди се детић!
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
4Био тај дан тама, не гледао га Бог озго, и не осветљавала га светлост!
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
5Мрак га запрзнио и сен смртни, облак га обастирао, био страшан као најгори дани!
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
6Ноћ ону освојила тама, не радовала се међу данима годишњим, не бројала се у месеце!
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
7Гле, ноћ она била пуста, певања не било у њој!
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
8Клели је који куну дане, који су готови пробудити крокодила!
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
9Потамнеле звезде у сумрачје њено, чекала видело и не дочекала га, и не видела зори трепавица;
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
10Што ми није затворила врата од утробе и није сакрила муку од мојих очију.
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
11Зашто не умрех у утроби? Не издахнух излазећи из утробе?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
12Зашто ме прихватише колена? Зашто сисе, да сем?
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
13Јер бих сада лежао и почивао; спавао бих, и био бих миран,
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
14С царевима и саветницима земаљским, који зидаше себи пустолине,
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
15Или с кнезовима, који имаше злата, и куће своје пунише сребра.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
16Или зашто не бих као недоношче сакривено, као дете које не угледа видела?
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
17Онде безбожници престају досађивати, и онде почивају изнемогли,
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
18И сужњи се одмарају и не чују глас настојников.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
19Мали и велики онде је, и роб слободан од свог господара.
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
20Зашто се даје видело невољнику и живот онима који су тужног срца,
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
21Који чекају смрт а ње нема, и траже је већма него закопано благо,
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
22Који играју од радости и веселе се кад нађу гроб?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
23Човеку, коме је пут сакривен и ког је Бог затворио одсвуда?
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
24Јер пре јела мог долази уздах мој, и као вода разлива се јаук мој.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
25Јер чега се бојах дође на мене, и чега се страшах задеси ме.
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
26Не почивах нити имах мира нити се одмарах, и опет дође страхота.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.