Йова 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І відповів Йов і сказав:
1А Јов одговори и рече:
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
2Заиста, знам да је тако; јер како би могао човек бити прав пред Богом?
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
3Ако би се хтео прети с Њим, не би Му могао одговорити од хиљаде на једну.
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
4Мудар је срцем и јак снагом; ко се је опро Њему и био срећан?
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
5Он премешта горе, да нико и не опази; превраћа их у гневу свом;
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
6Он креће земљу с места њеног да јој се ступови дрмају;
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
7Он кад запрети сунцу, не излази; Он запечаћава звезде;
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
8Он разапиње небо сам, и гази по валима морским;
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
9Он је начинио звезде кола и штапе и влашиће и друге југу у дну;
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
10Он чини ствари велике и неиспитиве и дивне, којима нема броја.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
11Гле, иде мимо мене, а ја не видим; прође, а ја га не опазим.
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
12Гле, кад ухвати, ко ће Га нагнати да врати? Ко ће Му казати: Шта радиш?
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
13Бог не устеже гнева свог, падају пода Њ охоли помоћници.
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
14А како би Му ја одговарао и бирао речи против Њега?
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
15Да сам и прав, нећу Му се одговорити, ваља да се молим судији свом.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
16Да Га зовем и да ми се одзове, још не могу веровати да је чуо глас мој.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
17Јер ме је вихором сатро и задао ми много рана низашта.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
18Не да ми да одахнем, него ме сити горчинама.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
19Ако је на силу, гле, Он је најсилнији; ако на суд, ко ће ми сведочити?
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
20Да се правдам, моја ће ме уста осудити; да сам добар, показаће да сам неваљао.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
21Ако сам добар, нећу знати за то; омрзао ми је живот мој.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
22Свеједно је; зато рекох: и доброг и безбожног Он потире.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
23Кад би још убио бич наједанпут! Али се смеје искушавању правих.
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
24Земља се даје у руке безбожнику; лице судија њених заклања; ако не Он, да ко?
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
25Али дани моји бише бржи од гласника; побегоше, не видеше добра.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
26Прођоше као брзе лађе, као орао кад лети за храну.
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
27Ако кажем: Заборавићу тужњаву своју, оставићу гнев свој и окрепићу се;
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
28Страх ме је од свих мука мојих, знам да ме нећеш оправдати.
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
29Бићу крив; зашто бих се мучио узалуд?
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
30Да се измијем водом снежницом, и да очистим сапуном руке своје,
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
31Тада ћеш ме замочити у јаму да се гаде на ме моје хаљине.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
32Јер није човек као ја да Му одговарам, да идем с Њим на суд;
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
33Нити има међу нама кмета да би ставио руку своју међу нас двојицу.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
34Нека одмакне од мене прут свој, и страх Његов нека ме не страши;
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
35Тада ћу говорити, и нећу Га се бојати; јер овако не знам за себе.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.