Йова 13
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.
1Ето, све је то видело око моје, чуло ухо моје, и разумело.
2Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.
2Шта ви знате, знам и ја, нисам гори од вас.
3Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.
3Ипак бих говорио са Свемогућим, и рад сам с Богом правдати се.
4Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.
4Јер ви измишљате лажи, сви сте залудни лекари.
5О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.
5О да бисте сасвим ћутали! Били бисте мудри.
6Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:
6Чујте мој одговор, и слушајте разлоге уста мојих.
7Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?
7Треба ли да говорите за Бога неправду или превару да говорите за Њ?
8Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?
8Треба ли да Му гледате ко је? Треба ли да се препирете за Бога?
9А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?
9Хоће ли бити добро кад вас стане испитивати? Хоћете ли Га преварити као што се вара човек?
10Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.
10Заиста ће вас карати, ако тајно узгледате ко је.
11Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?
11Величанство Његово неће ли вас уплашити? И страх Његов неће ли вас спопасти?
12Упомини ваші, як попіль, покрепи ваші — покрепи глиняні.
12Спомени су ваши као пепео, и ваше висине као гомиле блата.
13Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.
13Ћутите и пустите ме да ја говорим, па нека ме снађе шта му драго.
14Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?
14Зашто бих кидао месо своје својим зубима и душу своју метао у своје руке?
15Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.
15Гле, да ме и убије, опет ћу се уздати у Њ, али ћу бранити путеве своје пред Њим.
16А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!
16И Он ће ми бити спасење, јер лицемер неће изаћи преда Њ.
17Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушами вашими:
17Слушајте добро беседу моју, и нека вам уђе у уши шта ћу исказати.
18Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.
18Ево, спремио сам парбу своју, знам да ћу бити прав.
19Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.
19Ко ће се прети са мном? Да сад умукнем, издахнуо бих.
20Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:
20Само двоје немој ми учинити, па се нећу крити од лица Твог.
21Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.
21Уклони руку своју од мене, и страх Твој да ме не страши.
22Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.
22Потом зови ме, и ја ћу одговарати; или ја да говорим, а Ти ми одговарај.
23Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!
23Колико је безакоња и греха мојих? Покажи ми преступ мој и грех мој.
24За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?
24Зашто скриваш лице своје и држиш ме за непријатеља свог?
25Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?
25Хоћеш ли скршити лист који носи ветар или ћеш гонити суву сламку,
26Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;
26Кад ми пишеш горчине, и дајеш ми у наследство грехе младости моје,
27Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.
27И мећеш ноге моје у кладе, и пазиш на све стазе моје и идеш за мном устопце?
28Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.
28А он се распада као трулина, као хаљина коју једе мољац.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.