Йова 34
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І говорив Еліуй дальше й казав:
1Још говори Елијуј и рече:
2Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
2Чујте, мудри, беседу моју, и разумни послушајте ме.
3Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
3Јер ухо познаје беседу као што грло куша јело.
4Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
4Разаберимо шта је право, извидимо међу собом шта је добро.
5Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
5Јер Јов рече: Праведан сам, а Бог одбаци моју правду.
6Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана — незаслужена.
6Хоћу ли лагати за своју правду? Стрела је моја смртна, а без кривице.
7Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,
7Који је човек као Јов да као воду пије подсмех?
8Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?
8И да се дружи с онима који чине безакоње, и да ходи с безбожним људима?
9Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.
9Јер рече: Не помаже човеку да угађа Богу.
10Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду,
10Зато, људи разумни, послушајте ме; далеко је од Бога злоћа и неправда од Свемогућег.
11Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.
11Јер по делу плаћа човеку и даје сваком да нађе према путу свом.
12Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.
12Доиста Бог не ради зло и Свемогући не изврће правде.
13Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?
13Ко Му је предао земљу? И ко је уредио васиљену?
14Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, —
14Кад би на себе окренуо срце своје, узео би к себи дух свој и дисање своје;
15Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.
15Изгинуло би свако тело, и човек би се вратио у прах.
16От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
16Ако си, дакле, разуман, чуј ово; слушај глас речи мојих.
17Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
17Може ли владати онај који мрзи на правду? Хоћеш ли осудити оног који је најправеднији?
18Хиба можна сказати цареві: ти — безбожник, а князям: ви — беззаконники?
18Каже ли се цару: Ниткове! И кнезовима: Безбожници?
19Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони — дїло рук його.
19А камо ли Ономе који не гледа кнезовима ко су, нити у Њега вреди више богати од сиромаха, јер су сви дело руку Његових.
20Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.
20Умиру за час, и у по ноћи усколеба се народ и пропадне, и однесе се јаки без руке људске.
21Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.
21Јер су очи Његове обраћене на путеве човечије и види све кораке његове.
22Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.
22Нема мрака ни сена смртнога где би се сакрили који чине безакоње.
23Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.
23Јер никоме не одгађа кад дође да се суди с Богом.
24Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,
24Сатире јаке недокучиво, и поставља друге на њихово место.
25Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,
25Јер зна дела њихова, и док обрати ноћ, сатру се.
26Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.
26Као безбожне разбија их на видику.
27За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,
27Јер одступише од Њега и не гледаше ни на које путеве Његове;
28Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.
28Те дође до Њега вика сиромахова, и чу вику невољних.
29Як упокій він дарує, — хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? — все одно, чи народ, чи один чоловік,
29Кад Он умири, ко ће узнемирити? И кад Он сакрије лице, ко ће Га видети? И то бива и народу и човеку.
30Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.
30Да не би царовао лицемер, да не би било замке народу.
31От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, — більш не буду грішити;
31Заиста, треба казати Богу: Подносио сам, нећу више грешити.
32А чого я не розумію, — ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.
32А шта не видим, Ти ме научи; ако сам чинио неправду, нећу више.
33Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.
33Еда ли ће по теби плаћати, јер теби није по вољи, јер ти бираш а не Он? Ако знаш шта, говори.
34Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:
34Људи ће разумни са мном казати, и мудар ће човек пристати,
35Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.
35Да Јов не говори разумно, и да речи његове нису мудре.
36Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.
36Оче мој, нека се Јов искуша до краја, што одговара као зли људи.
37Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.
37Јер домеће на грех свој безакоње, пљеска рукама међу нама, и много говори на Бога.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.