Йова 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
1Човек рођен од жене кратка је века и пун немира.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
2Као цвет ниче, и одсеца се, и бежи као сен, и не остаје.
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
3И на таквог отвараш око своје, и мене водиш на суд са собом!
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
4Ко ће чисто извадити из нечиста? Нико.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
5Измерени су дани његови, број месеца његових у Тебе је; поставио си му међу, преко које не може прећи.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
6Одврати се од њега да почине докле не наврши као надничар дан свој.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
7Јер за дрво има надања, ако се посече, да ће се још омладити и да неће бити без изданка;
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
8Ако и остари у земљи корен његов и у праху изумре пањ његов,
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
9Чим осети воду, опет напупи и пусти гране као присад.
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
10А човек умире изнемогао; и кад издахне човек, где је?
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
11Као кад вода отече из језера и река опадне и усахне,
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
12Тако човек кад легне, не устаје више; докле је небеса неће се пробудити нити ће се пренути ода сна свог.
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
13О да ме хоћеш у гробу сакрити и склонити ме докле не утоли гнев Твој, и да ми даш рок кад ћеш ме се опоменути!
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
14Кад умре човек, хоће ли оживети? Све дане времена које ми је одређено чекаћу докле ми дође промена.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
15Зазваћеш, и ја ћу Ти се одазвати; дело руку својих пожелећеш.
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
16А сада бројиш кораке моје, и ништа не остављаш за грех мој.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
17Запечаћени су у тобоцу моји преступи, и завезујеш безакоња моја.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
18Заиста, као што гора падне и распадне се, и као што се стена одвали с места свог,
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
19И као што вода спира камење и поводањ односи прах земаљски, тако надање човечије обраћаш у ништа.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
20Надвлађујеш га једнако, те одлази, мењаш му лице и отпушташ га.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
21Ако синови његови буду у части, он не зна; ако ли у срамоти, он се не брине.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
22Само тело док је жив болује, и душа његова у њему тужи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.