Йова 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
1L'uomo nato di donna È di breve età, e pieno di travagli.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
2Egli esce fuori come un fiore, e poi è reciso; E fugge come l'ombra, e non istà fermo.
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
3E pur tu apri gli occhi tuoi sopra un tale, E mi fai venire a giudicio teco!
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
4Chi può trarre una cosa monda da una immonda? Niuno.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
5Poichè i suoi giorni son determinati, E che il numero de' suoi mesi è appo te, E che tu gli hai posti i suoi termini, I quali egli non può trapassare,
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
6Rivolgiti d'addosso a lui, sì ch'egli abbia alcuna posa, Infino a tanto che di buona voglia egli fornisca la sua giornata, come un mercenario.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
7Perciocchè quantunque un albero sia tagliato, Pur vi è speranza per lui, ch'egli si rinnoverà ancora, E che i suoi rampolli non mancheranno.
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
8Benchè la sua radice sia invecchiata nella terra, E il suo tronco sia morto nella polvere;
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
9Pur nondimeno, tosto ch'egli sentirà l'acqua, rigermoglierà, E produrrà rami come una pianta novella .
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
10Ma l'uomo muore, e si fiacca; E quando l'uomo è trapassato, ov' è egli?
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
11Le acque se ne vanno via dal mare, E i fiumi si seccano, e si asciugano;
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
12Così, quando l'uomo giace in terra, egli non risorge; Finchè non vi sieno più cieli, i morti non si risveglieranno, E non si desteranno dal sonno loro.
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
13Oh! nascondessimi tu pur sottera, Ed occultassimi, finchè l'ira tua fosse racquetata; E ponessimi alcun termine, dopo il quale tu ti ricordassi di me!
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
14Se l'uomo muore, può egli tornare in vita? Aspetterò io tutti i giorni del tempo determinato della mia vita, Finchè mi venga mutamento di condizione?
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
15E che tu mi chiami, e che io ti risponda, E che tu desideri l'opera delle tue mani?
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
16Perciocchè ora tu conti i miei passi, E non riserbi nulla a punir del mio peccato.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
17I miei misfatti son suggellati in un sacchetto, Tu l'hai cucito sopra le mie iniquità.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
18Ma certo, come un monte cadendo scoscende, Ed una rupe è divelta dal suo luogo;
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
19E le acque rodono le pietre, E i lor diluvi inondano la polvere dalla terra; Così tu fai perir la speranza dell'uomo.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
20Tu lo sopraffai in eterno, ed egli se ne va; Tu gli fai mutar faccia, e lo mandi via.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
21Se poi i suoi figliuoli sono in onore, egli nol sa; Se altresì sono abbassati, egli non vi pon mente.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
22La sua carne si duole sol di lui, E l'anima sua fa cordoglio sol di lui.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.