Йова 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
1Man that is born of a woman is of few days, and full of trouble.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
2He cometh forth like a flower, and withereth; he fleeth also as a shadow, and continueth not.
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
3And dost Thou open Thine eyes upon such a one, and bringest me into judgment with Thee?
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
4Who can bring a clean thing out of an unclean? not one.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
5Seeing his days are determined, the number of his months is with Thee, and Thou hast appointed his bounds that he cannot pass;
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
6Look away from him, that he may rest, till he shall accomplish, as a hireling, his day.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
7For there is hope of a tree, if it be cut down, that it will sprout again, and that the tender branch thereof will not cease.
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
8Though the root thereof wax old in the earth, and the stock thereof die in the ground;
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
9Yet through the scent of water it will bud, and put forth boughs like a plant.
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
10But man dieth, and lieth low; yea, man perisheth, and where is he?
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
11As the waters fail from the sea, and the river is drained dry;
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
12So man lieth down and riseth not; till the heavens be no more, they shall not awake, nor be roused out of their sleep.
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
13Oh that Thou wouldest hide me in the nether-world, that Thou wouldest keep me secret, until Thy wrath be past, that Thou wouldest appoint me a set time, and remember me! —
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
14If a man die, may he live again? All the days of my service would I wait, till my relief should come —
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
15Thou wouldest call, and I would answer Thee; Thou wouldest have a desire to the work of Thy hands.
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
16But now Thou numberest my steps, Thou dost not even wait for my sin;
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
17My transgression is sealed up in a bag, and Thou heapest up mine iniquity.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
18And surely the mountain falling crumbleth away, and the rock is removed out of its place;
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
19The waters wear the stones; the overflowings thereof wash away the dust of the earth; so Thou destroyest the hope of man.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
20Thou prevailest for ever against him, and he passeth; Thou changest his countenance, and sendest him away.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
21His sons come to honour, and he knoweth it not; and they are brought low, but he regardeth them not.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
22But his flesh grieveth for him, and his soul mourneth over him.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.