Йова 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
1Perchè non dirassi che i tempi sono occultati dall'Onnipotente, E che quelli che lo conoscono, non veggono i suoi giorni?
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
2Gli empi muovono i termini, Rapiscono le gregge, e le pasturano;
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
3Menano via l'asino degli orfani; Prendono in pegno il bue della vedova;
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
4Fanno torcere i bisognosi dalla via, I poveri della terra si nascondono tutti.
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
5Ecco, son simili ad asini salvatici nel deserto: Escono al lor mestiere, si levano la mattina per andare alla preda; La campagna è il lor pane, per li lor fantini.
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
6Mietono il campo, E vendemmiano la vigna che non è loro.
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
7Fanno passar la notte agl'ignudi senza vestimenti, Sì che non hanno con che coprirsi al freddo.
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
8Sono bagnati dalle acque che traboccano da' monti; E per mancamento di ricetto, abbracciano i sassi.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
9Rapiscono l'orfano dalla poppa, E prendono pegno dal povero.
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
10Fanno andar gl'ignudi senza vestimenti; E quelli che portano loro le manelle delle biade soffrono fame.
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
11Quelli che spremono loro l'olio intra i lor muri, E quelli che calcano ne' torcoli soffrono sete.
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
12Gli uomini gemono dalla città E l'anima de' feriti a morte sclama; E pure Iddio non appone loro alcun fallo.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
13Essi son di quelli che son ribelli alla luce, Non conoscono le sue vie, E non si fermano ne' suoi sentieri.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
14Il micidiale si leva allo schiarir del dì Uccide il povero, e il bisognoso; E poi la notte opera da ladro.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
15Parimente l'occhio dell'adultero osserva la sera, Dicendo: L'occhio di alcuno non mi scorgerà; E si nasconde la faccia.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
16Di notte sconficcano le case, Che si aveano segnate di giorno; Non conoscono la luce,
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
17Perciocchè la mattina è ad essi tutti ombra di morte; Se alcuno li riconosce, hanno spaventi dell'ombra della morte.
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
18Fuggono leggermente, come in su le acque; La lor parte è maledetta nella terra, Non riguardano alla via delle vigne.
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
19La secchezza e il caldo involano le acque della neve; Così il sepolcro invola quelli che hanno peccato.
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
20La matrice li dimentica, I vermini son loro dolci, Non son più ricordati; Anzi i perversi son rotti come un legno.
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
21E benchè tormentino la sterile che non partorisce, E non facciano alcun bene alla vedova;
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
22E traggano giù i possenti con la lor forza; E, quando si levano, altri non si assicuri della vita;
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
23Pur nondimeno Iddio dà loro a che potersi sicuramente appoggiare, E gli occhi suoi sono sopra le lor vie.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
24Per un poco di tempo sono innalzati, poi non son più; Sono abbattuti, e trapassano come tutti gli altri , E son ricisi come la sommità d'una spiga.
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
25Se ora egli non è così , chi mi dimentirà, E metterà al niente il mio ragionamento?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.