Йова 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1І відказав Йов і рече:
1E GIOBBE rispose, e disse:
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
2Infino a quando addoglierete voi l'anima mia, E mi triterete con parole?
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
3Già dieci volte voi mi avete fatta onta; Non vi vergognate voi di procedere così stranamente meco?
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
4Ma pure, sia così certamente che io abbia fallito, Il mio fallo dimorerà meco.
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
5Se pur volete innalzarvi sopra a me, E volete rimproverarmi il mio vituperio,
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
6Sappiate ora che Iddio mi ha sovvertito, E ch'egli mi ha intorniato della sua rete.
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
7Ecco, io grido violenza, e non sono esaudito; Io sclamo, e non mi si fa ragione.
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
8Egli ha abbarrata la mia via sì che io non posso passare; Ed ha poste le tenebre sopra i miei sentieri.
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
9Egli mi ha spogliato della mia gloria, E mi ha tolta la corona del mio capo.
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
10Egli mi ha disfatto d'ogn'intorno, sì che io me ne vo via; Ed ha fatta dileguar la mia speranza, come quella di un albero;
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
11Ed ha accesa la sua ira contro a me, E mi ha reputato per uno de ' suoi nemici.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
12Le sue schiere son venute tutte insieme, E si hanno spianata la via contro a me, E si sono accampate intorno al mio tabernacolo.
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
13Egli ha allontanati d'appresso a me i miei fratelli; I miei conoscenti si son del tutto alienati da me.
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
14I miei prossimi se ne son rimasti, Ed i miei conoscenti mi hanno dimenticato.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
15I miei famigliari, e le mie serventi, mi tengono per istraniero; Io paio loro un forestiere.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
16Io chiamo il mio servitore, ed egli non risponde, Quantunque io lo preghi di mia bocca.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
17Il mio fiato è divenuto stranio alla mia moglie, Benchè io la supplichi per li figliuoli del mio ventre.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
18Fino a' piccoli fanciulli mi disdegnano; Se io mi levo, sparlano di me.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
19Tutti i miei consiglieri segreti mi abbominano; E quelli che io amava si son rivolti contro a me.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
20Le mie ossa sono attaccate alla mia pelle ed alla mia carne; E non mi è rimasto altro di salvo che la pelle d'intorno a' miei denti.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
21Abbiate pietà di me, abbiate pietà di me, o voi amici miei; Perciocchè la mano del Signore mi ha toccato.
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
22Perchè mi perseguitate voi come Iddio, E non vi saziate della mia carne?
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
23Oh! fosser pur ora scritti i miei ragionamenti! Oh! fosser pure stampati in un libro!
24Про вічні часи на каменї видовбати!
24Oh! fossero in sempiterno intagliati con uno scarpello di ferro E con del piombo, sopra un sasso!
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
25Ora, quant'è a me, io so che il mio Redentore vive, E che nell'ultimo giorno egli si leverà sopra la polvere;
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
26E quantunque , dopo la mia pelle, questo corpo sia roso, Pur vedrò con la carne mia Iddio;
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
27Il quale io vedrò, gli occhi miei lo vedranno, e non un altro; Le mie reni si consumano in me.
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
28Anzi dovreste dire: Perchè lo perseguitiamo noi? Poichè la radice della parola si ritrova in me.
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
29Temiate della spada; Perciocchè il supplicio dell'iniquità è la spada; Acciocchè sappiate che vi è un giudicio.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.