Йова 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1І відказав Йов і промовив:
1E GIOBBE rispose, e disse:
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
2Date udienza al mio ragionamento, E ciò mi sarà in vece delle vostre consolazioni.
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
3Comportatemi che io parli; E poichè avrò parlato, beffatevi pure.
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
4Quant'è a me, il mio lamento si addirizza egli ad un uomo? E perchè non sarebbe distretto lo spirito mio?
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
5Riguardate a me, e stupite, E mettetevi la mano in su la bocca.
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
6Io stesso, quando me ne ricordo, sono tutto attonito, E la carne mia ne prende orrore.
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
7Perchè vivono gli empi? Perchè invecchiano, ed anche son forti e vigorosi?
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
8La lor progenie è stabilita nel lor cospetto, insieme con loro; E i lor discendenti son davanti agli occhi loro.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
9Le case loro non sono se non pace, senza spavento; E la verga di Dio non è sopra loro.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
10I lor tori ammontano, e non fallano; Le lor vacche figliano, e non isperdono.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
11Essi mandano fuori i lor fanciulletti come pecore; E i lor figliuoli van saltellando.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
12Essi alzano la voce col tamburo e con la cetera; E si rallegrano al suon dell'organo.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
13Logorano la loro età in piacere, E poi in un momento scendono nel sepolcro.
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
14Quantunque abbiano detto a Dio: Dipartiti da noi; Perciocchè noi non prendiam piacere nella conoscenza delle tue vie.
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
15Che è l'Onnipotente, che noi gli serviamo? E che profitto faremo se lo preghiamo?
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
16Ecco, il ben loro non è egli nelle lor mani? ( Sia il consiglio degli empi lungi da me.)
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
17Quante volte avviene egli che la lampana degli empi sia spenta, E che la lor ruina venga loro addosso, E che Iddio dià loro tormenti nella sua ira per lor parte?
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
18E che sieno come paglia al vento, E come pula che il turbo invola?
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
19E che Iddio riserbi a' lor figliuoli la violenza da loro usata; O che egli la renda a loro stessi, e ch'essi lo sentano?
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
20E che gli occhi loro veggano la lor ruina, E ch'essi bevano dell'ira dell'Onnipotente?
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
21Perciocchè del rimanente , quale affezione avranno essi alle lor case, Da che il numero de' lor mesi sarà stato troncato?
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
22Potrebbesi insegnar scienza a Dio? Conciossiachè egli sia quel che giudica gli eccelsi.
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
23Colui muore nel colmo della felicità, In compiuta pace e tranquillità.
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
24Le sue secchie son piene di latte, E le sue ossa sono abbeverate di midolla.
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
25E costui muore, essendo in amaritudine d'animo, E non avendo giammai mangiato con diletto.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
26Amendue giacciono nella polvere, E i vermini li coprono.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
27Ecco, io conosco i vostri pensamenti, E i malvagi discorsi che voi fate contro a me a torto.
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
28Perciocchè voi direte: Ove è la casa del magnifico? Ed ove sono i padiglioni ove abitavano gli empi?
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
29Non vi siete voi giammai informati da coloro che fanno viaggi? Voi non disdirete già i segnali ch'essi ne dànno;
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
30Che il malvagio è riparato al giorno della ruina, Quando le ire sono sparse.
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
31Chi gli rappresenterà la sua via in faccia? E chi gli farà la retribuzione di ciò ch'egli ha fatto?
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
32Poi appresso egli è portato ne' sepolcri, E non attende più ad altro che all'avello.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
33I cespi della valle gli son dolci; Ed egli si tira dietro tutti gli uomini, Siccome davanti a lui ne son iti innumerabili.
no verse 34 in this text
34Come dunque mi consolate voi vanamente? Conciossiachè nelle vostre repliche vi sia sempre della prevaricazione.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.