Йова 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1І відказав Йов і промовив:
1Job prit la parole et dit:
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
2Écoutez, écoutez mes paroles, Donnez-moi seulement cette consolation.
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
3Laissez-moi parler, je vous prie; Et, quand j’aurai parlé, tu pourras te moquer.
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
4Est-ce contre un homme que se dirige ma plainte? Et pourquoi mon âme ne serait-elle pas impatiente?
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
5Regardez-moi, soyez étonnés, Et mettez la main sur la bouche.
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
6Quand j’y pense, cela m’épouvante, Et un tremblement saisit mon corps.
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
7Pourquoi les méchants vivent-ils? Pourquoi les voit-on vieillir et accroître leur force?
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
8Leur postérité s’affermit avec eux et en leur présence, Leurs rejetons prospèrent sous leurs yeux.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
9Dans leurs maisons règne la paix, sans mélange de crainte; La verge de Dieu ne vient pas les frapper.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
10Leurs taureaux sont vigoureux et féconds, Leurs génisses conçoivent et n’avortent point.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
11Ils laissent courir leurs enfants comme des brebis, Et les enfants prennent leurs ébats.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
12Ils chantent au son du tambourin et de la harpe, Ils se réjouissent au son du chalumeau.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
13Ils passent leurs jours dans le bonheur, Et ils descendent en un instant au séjour des morts.
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
14Ils disaient pourtant à Dieu: Retire-toi de nous; Nous ne voulons pas connaître tes voies.
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
15Qu’est-ce que le Tout-Puissant, pour que nous le servions? Que gagnerons-nous à lui adresser nos prières?
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
16Quoi donc! Ne sont-ils pas en possession du bonheur? Loin de moi le conseil des méchants!
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
17Mais arrive-t-il souvent que leur lampe s’éteigne, Que la misère fonde sur eux, Que Dieu leur distribue leur part dans sa colère,
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
18Qu’ils soient comme la paille emportée par le vent, Comme la balle enlevée par le tourbillon?
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
19Est-ce pour les fils que Dieu réserve le châtiment du père? Mais c’est lui que Dieu devrait punir, pour qu’il le sente;
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
20C’est lui qui devrait contempler sa propre ruine, C’est lui qui devrait boire la colère du Tout-Puissant.
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
21Car, que lui importe sa maison après lui, Quand le nombre de ses mois est achevé?
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
22Est-ce à Dieu qu’on donnera de la science, A lui qui gouverne les esprits célestes?
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
23L’un meurt au sein du bien-être, De la paix et du bonheur,
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
24Les flancs chargés de graisse Et la mœlle des os remplie de sève;
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
25L’autre meurt, l’amertume dans l’âme, Sans avoir joui d’aucun bien.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
26Et tous deux se couchent dans la poussière, Tous deux deviennent la pâture des vers.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
27Je sais bien quelles sont vos pensées, Quels jugements iniques vous portez sur moi.
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
28Vous dites: Où est la maison de l’homme puissant? Où est la tente qu’habitaient les impies?
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
29Mais quoi! N’avez-vous point interrogé les voyageurs, Et voulez-vous méconnaître ce qu’ils prouvent?
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
30Au jour du malheur, le méchant est épargné; Au jour de la colère, il échappe.
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
31Qui lui reproche en face sa conduite? Qui lui rend ce qu’il a fait?
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
32Il est porté dans un sépulcre, Et il veille encore sur sa tombe.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
33Les mottes de la vallée lui sont légères; Et tous après lui suivront la même voie, Comme une multitude l’a déjà suivie.
no verse 34 in this text
34Pourquoi donc m’offrir de vaines consolations? Ce qui reste de vos réponses n’est que perfidie.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.