Йова 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
1Mon âme est dégoûtée de la vie! Je donnerai cours à ma plainte, Je parlerai dans l’amertume de mon âme.
2Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
2Je dis à Dieu: Ne me condamne pas! Fais-moi savoir pourquoi tu me prends à partie!
3Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
3Te paraît-il bien de maltraiter, De repousser l’ouvrage de tes mains, Et de faire briller ta faveur sur le conseil des méchants?
4Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
4As-tu des yeux de chair, Vois-tu comme voit un homme?
5Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
5Tes jours sont-ils comme les jours de l’homme, Et tes années comme ses années,
6Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
6Pour que tu recherches mon iniquité, Pour que tu t’enquières de mon péché,
7Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
7Sachant bien que je ne suis pas coupable, Et que nul ne peut me délivrer de ta main?
8Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
8Tes mains m’ont formé, elles m’ont créé, Elles m’ont fait tout entier… Et tu me détruirais!
9Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
9Souviens-toi que tu m’as façonné comme de l’argile; Voudrais-tu de nouveau me réduire en poussière?
10Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
10Ne m’as-tu pas coulé comme du lait? Ne m’as-tu pas caillé comme du fromage?
11Скірою й тілом зʼодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
11Tu m’as revêtu de peau et de chair, Tu m’as tissé d’os et de nerfs;
12Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
12Tu m’as accordé ta grâce avec la vie, Tu m’as conservé par tes soins et sous ta garde.
13Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
13Voici néanmoins ce que tu cachais dans ton cœur, Voici, je le sais, ce que tu as résolu en toi-même.
14Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
14Si je pèche, tu m’observes, Tu ne pardonnes pas mon iniquité.
15Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
15Suis-je coupable, malheur à moi! Suis-je innocent, je n’ose lever la tête, Rassasié de honte et absorbé dans ma misère.
16Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
16Et si j’ose la lever, tu me poursuis comme un lion, Tu me frappes encore par des prodiges.
17Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
17Tu m’opposes de nouveaux témoins, Tu multiplies tes fureurs contre moi, Tu m’assailles d’une succession de calamités.
18І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
18Pourquoi m’as-tu fait sortir du sein de ma mère? Je serais mort, et aucun œil ne m’aurait vu;
19Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
19Je serais comme si je n’eusse pas existé, Et j’aurais passé du ventre de ma mère au sépulcre.
20Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
20Mes jours ne sont-ils pas en petit nombre? Qu’il me laisse, Qu’il se retire de moi, et que je respire un peu,
21Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
21Avant que je m’en aille, pour ne plus revenir, Dans le pays des ténèbres et de l’ombre de la mort,
22В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.
22Pays d’une obscurité profonde, Où règnent l’ombre de la mort et la confusion, Et où la lumière est semblable aux ténèbres.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.