Йова 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kralice Bible (1613)
1Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
1Stýště se duši mé v životě mém, vypustím nad sebou naříkání své, mluviti budu v hořkosti duše své.
2Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
2Dím Bohu: Neodsuzuj mne, oznam mi, proč se nesnadníš se mnou?
3Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
3Jaký máš na tom užitek, že mne ssužuješ, že pohrdáš dílem rukou svých, a radu bezbožných osvěcuješ?
4Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
4Zdali oči tělesné máš? Zdali tak, jako hledí člověk, ty hledíš?
5Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
5Zdaž jsou jako dnové člověka dnové tvoji, a léta tvá podobná dnům lidským,
6Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
6Že vyhledáváš nepravosti mé, a na hřích můj se vyptáváš?
7Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
7Ty víš, žeť nejsem bezbožný, ačkoli není žádného, kdo by mne vytrhl z ruky tvé.
8Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
8Ruce tvé sformovaly mne, a učinily mne, a teď pojednou všudy vůkol hubíš mne.
9Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
9Pamětliv buď, prosím, že jsi mne jako hlinu učinil, a že v prach zase obrátíš mne.
10Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
10Zdalis mne jako mléka neslil, a jako syření neshustil?
11Скірою й тілом зʼодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
11Kůží a masem přioděl jsi mne, a kostmi i žilami spojils mne.
12Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
12Života z milosrdenství udělil jsi mi, přesto navštěvování tvé ostříhalo dýchání mého.
13Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
13Ale toto skryl jsi v srdci svém; vím, žeť jest to při tobě.
14Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
14Jakž zhřeším, hned mne šetříš, a od nepravosti mé neočišťuješ mne.
15Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
15Jestliže jsem bezbožný, běda mně; pakliť jsem spravedlivý, ani tak nepozdvihnu hlavy, nasycen jsa hanbou, a vida trápení své,
16Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
16Kteréhož vždy více přibývá. Honíš mne jako lev, a jedno po druhém divně se mnou zacházíš.
17Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
17Obnovuješ svědky své proti mně, a rozmnožuješ rozhněvání své na mne; vojska jedna po druhých jsou proti mně.
18І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
18Proč jsi jen z života vyvedl mne? Ó bych byl zahynul, aby mne bylo ani oko nevidělo,
19Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
19A abych byl, jako by mne nikdy nebylo, z života do hrobu abych byl vnesen.
20Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
20Zdaliž jest mnoho dnů mých? Ponechejž tedy a popusť mne, abych maličko pookřál,
21Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
21Prvé než odejdu tam, odkudž se zase nenavrátím, do krajiny tmavé, anobrž stínu smrti,
22В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.
22Do krajiny, pravím, tmavé, kdež jest sama mrákota stínu smrti, a kdež není žádných proměn, ale sama pouhá mrákota.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.