Йова 41
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
1Nul n’est assez hardi pour l’exciter; Qui donc me résisterait en face?
2Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
2De qui suis-je le débiteur? Je le paierai. Sous le ciel tout m’appartient.
3Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!
3Je veux encore parler de ses membres, Et de sa force, et de la beauté de sa structure.
4Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
4Qui soulèvera son vêtement? Qui pénétrera entre ses mâchoires?
5Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
5Qui ouvrira les portes de sa gueule? Autour de ses dents habite la terreur.
6Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!
6Ses magnifiques et puissants boucliers Sont unis ensemble comme par un sceau;
7Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
7Ils se serrent l’un contre l’autre, Et l’air ne passerait pas entre eux;
8Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
8Ce sont des frères qui s’embrassent, Se saisissent, demeurent inséparables.
9Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
9Ses éternuements font briller la lumière; Ses yeux sont comme les paupières de l’aurore.
10Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
10Des flammes jaillissent de sa bouche, Des étincelles de feu s’en échappent.
11З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
11Une fumée sort de ses narines, Comme d’un vase qui bout, d’une chaudière ardente.
12З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
12Son souffle allume les charbons, Sa gueule lance la flamme.
13Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
13La force a son cou pour demeure, Et l’effroi bondit au-devant de lui.
14Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
14Ses parties charnues tiennent ensemble, Fondues sur lui, inébranlables.
15Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
15Son cœur est dur comme la pierre, Dur comme la meule inférieure.
16Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
16Quand il se lève, les plus vaillants ont peur, Et l’épouvante les fait fuir.
17Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
17C’est en vain qu’on l’attaque avec l’épée; La lance, le javelot, la cuirasse, ne servent à rien.
18Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
18Il regarde le fer comme de la paille, L’airain comme du bois pourri.
19Залїзо йому — солома, мідь — трюхле дерево.
19La flèche ne le met pas en fuite, Les pierres de la fronde sont pour lui du chaume.
20Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі — се йому полова.
20Il ne voit dans la massue qu’un brin de paille, Il rit au sifflement des dards.
21Друк — у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
21Sous son ventre sont des pointes aiguës: On dirait une herse qu’il étend sur le limon.
22Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.
22Il fait bouillir le fond de la mer comme une chaudière, Il l’agite comme un vase rempli de parfums.
23Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська — неначе кипуче мастило.
23Il laisse après lui un sentier lumineux; L’abîme prend la chevelure d’un vieillard.
24За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.
24Sur la terre nul n’est son maître; Il a été créé pour ne rien craindre.
25Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.
25Il regarde avec dédain tout ce qui est élevé, Il est le roi des plus fiers animaux.
26Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.
no verse 26 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.